Про це та інші виклики, з якими стикається Львів, облаштовуючи безбар’єрніть для всіх, в інтерв’ю “Еспресо.Захід” розповіла заступниця міського голови з питань доступності Ірина Маруняк.Наскільки доступною є будівля Львівської міської ради? Будівля міської ради є доступною, але не на всі 100%. Тут є ліфт, інклюзивна вбиральня на першому поверсі, є також на другому поверсі. Це стара будівля, і коли ми робимо реконструкції чи капітальні ремонти, то працюємо з управлінням охорони історичного середовища та архітекторами, щоб усе зробити правильно.Минулого року ми встановили розсувні двері, щоб людям на кріслах колісних було зручніше заїжджати до ліфта.Треба враховувати, що це пам’ятка архітектури державного значення, тому зробити все, що хотілося б, тут складно. Але сама ратуша є доступною — сюди приїжджають люди на кріслах колісних і без сторонньої допомоги можуть зайти в кабінет міського голови. До мене також приїжджають люди на кріслах колісних — ми часто проводимо тут зустрічі й наради.А якщо до міської ради приходить людина, яка спілкується жестовою мовою, — чи є можливість забезпечити для неї перекладача?Так, це є в нас у ЦНАПі. Укладена відповідна угода. Якщо є така потреба, ми кличемо спеціаліста, який організовує зв’язок, і відповідно йде переклад на жестову мову.Ви сказали, що в громаді є близько 600 комунальних закладів, а минулого року перевірили 200. Коли плануєте перевірити решту?Цього року. І крім того, ми цього року запровадили чек-листи. У них — 43 питання, які стосуються доступності об’єктів. За кожен пункт потім виставляються бали. Станом на зараз уже 450 наших підприємств заповнили ці чек-листи. Тож ми маємо актуальну інформацію щодо доступності різних об’єктів.Крім того, що керівники підприємств самі надаватимуть інформацію — тобто самі заповнюватимуть чек-листи й надсилатимуть нам дані, — ми, разом із тим, будемо й надалі обходити комунальні підприємства, установи, організації і перевіряти рівень доступності.Звичайно, цей крок теж дуже важливий. Він спонукає керівників цих комунальних закладів, підприємств і організацій взяти ДБН (державні будівельні норми — ред.) і їх почитати і тоді вже заповнювати ці чек-листи.За ними бали нараховує система. Ми таким чином будемо мати загальну картину, загальне розуміння. І, водночас, продовжуємо виїжджати на місця і обходити кожен об’єкт.Хочу зазначити: цього року ми впровадили чек-листи. Минулого року ми обійшли 200 об’єктів. А в 2023 році шість моніторингових груп районних адміністрацій обійшли всі комунальні заклади.У 2024 році ми вже перевіряли, враховуючи ті перевірки, які провели в 2023-му. Тобто щороку ми обходимо об’єкти. Ми також заходимо й у заклади громадського харчування, їх також перевіряємо.Вони так само мають відповідати нормам ДБН, правильно? Звичайно. Ми також спілкуємося з власниками таких об’єктів. Бо людина на кріслі колісному захоче випити кави, зайти в улюблене кафе, в яке вона ходила до того, як вона почала пересуватись на кріслі колісному. Тому такі місця теж мають бути доступними.Зрозуміло, що в центрі міста левова частка об’єктів є пам’ятками архітектури. Тому для кожного з них потрібно приймати індивідуальні рішення. Тут не можна застосувати єдиний стандарт — він не буде підходити.Яке ваше загальне бачення щодо облаштування або збільшення доступності в тих закладах чи установах, які розміщені у будівлях, що є історичними пам’ятками?Моє бачення таке: у пріоритеті має бути доступність для наших військових. Це люди, які нас захищали й захищають, які віддали своє здоров’я, щоб виконати свій обов’язок захисту нашої держави.Тому наше суспільство має забезпечити доступність у всіх сферах життя для людей на кріслах колісних. Це надважливо.Що стосується пам’яток архітектури, то це також цінність для нашої держави. І дуже важливо, щоб ми тримали баланс: облаштовуючи доступність, дуже делікатно ставитися до пам’яток архітектури і їх не руйнувати. Саме тому тут дуже важлива роль спеціалістів — це і управління охорони історичного середовища, і архітектори, і уповноважена з питань доступності, а вже я маю таку посаду як заступник з питань доступності.Ми разом ухвалюємо рішення щодо пам’яток архітектури. Це є непрості рішення. Можете навести приклади таких?У Гарнізонному храмі облаштований підйомник-трансформер. З пам’яток архітектури пандус встановлений у “Копальні кави”. У філармонії, яка теж є пам’яткою архітектури, я була, давала рекомендації — там облаштований пандус і встановлений підйомник.Багато об’єктів ми обходимо спільно з архітекторами й управлінням охорони історичного середовища і даємо рекомендації.Буквально вчора ми обходили об’єкти на вулиці Лесі Українки — заходили в кожен. Це були переважно заклади громадського харчування, і ми також давали їм відповідні рекомендації.Був один об’єкт дуже складний — там була мала вбиральня. І щоб зробити її доступною для людини на кріслі колісному, потрібно хоча б трохи розширити стіни. Ми намагаємося працювати з власниками таких закладів. Є розуміння, є бажання зробити свій заклад доступним. І за це їм треба подякувати — за те, що вони дбають про людей, щоб ті могли до них зайти. Якщо заклад буде доступним, то він буде користуватись попитом і серед людей на кріслах колісних, і серед інших. І таким чином він буде популярний. Люди це розуміють.Ми також обходили вулицю Братів Рогатинців, спілкувалися з власниками закладів громадського харчування. Працюємо спільно з управлінням туризму, щоби донести людям, що їхній заклад має бути доступний.Але це не означає, що коли ми прийшли до людей і сказали, що об’єкт має бути доступним, і дали відповідні рекомендації — цього достатньо. Власники мають розробити ескізний проєкт і подати його в департамент архітектури. Департамент, відповідно до постанови Кабінету Міністрів №668 від 2021 року, розглядає цей проєкт і дає своє погодження (схвалює наміри щодо облаштування доступності), або відмовляє.Це є важливо. І хоча мені також подають свої ескізні проєкти — я також їх розглядаю, — однак усе одно необхідно пройти офіційну процедуру, визначену постановою №668 від 2021 року.Нещодавно в соцмережах з’явилася фотографія львівського дворика, де сусіди допомогли облаштувати зовнішній ліфт для мешканця, який пересувається на кріслі колісному, бо його квартира була на верхньому поверсі. Чи вам відомо про інші подібні випадки?Так, на вулиці Шептицьких облаштовано ліфт-підйомник за кошти міського бюджету. Вартість виконання робіт становить 1 мільйон 200 тисяч гривень.Там проживають двоє людей з інвалідністю першої групи, які пересуваються на кріслах колісних. Саме вони ініціювали це питання, бо для них це було дуже важливо — вони фізично не могли підніматися сходами до своєї квартири.У тому будинку старі сходи і вузька сходова клітка, і тому не було можливості облаштувати внутрішній підйомник. Я там була, спілкувалася і з мешканцями на кріслах колісних, і з іншими жителями будинку. Тому там і зробили такий зовнішній пристінний ліфт-підйомник.Цей підйомник — дуже добра річ. Загалом ми вже облаштували у Львові чотири такі підйомники. Наступного року вже плануємо ще один такий облаштувати.А встановлення оцих інших трьох підйомників ініціювали самі люди з інвалідністю, які їх потребували, чи це була ініціатива міської ради? Як це відбувалося? Щоквартально управління соцзахисту надає нам і в районні адміністрації списки людей, які пересуваються на кріслах колісних. Районні адміністрації виходять на місце й дивляться, яка ситуація в тої людини. Дуже важливо, щоб людина була зареєстрована за цією адресою. Крім того, вона повинна мати посвідчення, яке підтверджує, що вона — людина з інвалідністю, яка пересувається на кріслі колісному.Моніторингові групи виходять на місце, спілкуються з людьми на кріслах колісних і дивляться, наскільки необхідне облаштування пандусів або підйомників, де і як їх облаштувати. Підйомники є внутрішні й зовнішні. Пандуси також можуть бути різної довжини.Якщо неможливо облаштувати пандус або підйомник, тоді пропонується облаштувати приставний ліфт, скажімо з фасадної сторони будинку.Зазвичай це є ініціатива районних адміністрацій, тому що вони одходять людей на основі списків, які надає управління соціального захисту. Також самі люди звертаються до районних адміністрацій з проханням облаштувати підйомник або пандус. Але до самого звернення вони обов’язково мають додати посвідчення, яке підтверджує, що вони мають інвалідність.Тоді моніторингова група районної адміністрації виходить на місце, перевіряє, що можна облаштувати, що краще облаштувати — чи пандус, чи підйомник, а якщо ні пандус, ні підйомник — тоді приставний ліфт. Головне — щоб людина могла вийти з дому. Деколи стикаємось з тим, що людина просто є вдома і нікуди не звертається. І якби, наприклад, управління соціального захисту не надавало нам списки, і якби ми не виходили до цих людей, — було б дуже складно знайти рішення.Тому наше завдання — спілкуватися з людьми. Наше завдання — допомогти людям, щоби була забезпечена доступність. Щоби люди вийшли зі своєї домівки й дісталися, куди їм потрібно: чи то в поліклініку, чи лікарню, чи піти забрати дитину зі школи або з садочка, чи вирішити питання у ЦНАПі. Це є надважливо. І тому ми цим займаємося.Якщо говорити про статистику, то з моменту дії “Програми забезпечення доступності житлових приміщень осіб з інвалідністю у кріслах колісних та осіб з інвалідністю з порушенням зору І групи”, яка була прийнята в 2018 році, з 2019 року по 2024 рік встановлено 160 пандусів і підйомників на загальну суму 47 мільйонів гривень. Цього року, згідно з ухвалою сесії міської ради, передбачено встановлення ще 80 пандусів і підйомників на суму 27 мільйонів гривень. Хочу ще раз повернутися до цього питання і пояснити алгоритм дій. Людина може самостійно звернутися за допомогою, або соціальний захист, чи моніторингова група виходить на місце, оцінює ситуацію та складає перелік адрес, де необхідно встановити пандуси чи підйомники.Важливо, щоб людина була зареєстрована за цією адресою. Якщо вона не зареєстрована, це проблема, яку ми вирішуємо іншим шляхом. Ми допомагаємо людині зареєструватися — або за цією адресою, або за іншою.Після цього ми даємо цей перелік з фотофіксацією на комітет доступності, членами якого є 38 людей: представники громадських організацій, люди на кріслах-колісних, незрячі люди, працівники міської ради, депутати. Ми даємо рекомендації на сесію міської ради. Управління соцзахисту готує проєкт ухвали, який виноситься на сесію, і в цій ухвалі вже є адреси, де необхідно встановити пандуси чи підйомники.Згідно з ухвалою, виділяються кошти, і ми діємо чітко за затвердженими адресами. Тобто на цей рік вже є 80 адрес? Так. І для реалізації вже виділено 27 млн грн.Львів працює над створенням безбар’єрного середовища: у місті перевіряють комунальні установи та заклади харчування на відповідність нормам доступності, встановлюють підйомники й пандуси, зокрема й у пам’ятках архітектури, реагують на звернення мешканців з інвалідністю.