Довідкова інформація: Львівська агломерація – це об’єднання 18 територіальних громад з центром у Львові. Попри те, що формально вона сформована вже доволі давно, лише у квітні 2024 року офіційно створили асоціацію органів місцевого самоврядування “Львівська агломерація”. До її складу, попри територіальну близькість, увійшли лише 10 з 18 громад: Львівська, Жовківська, Городоцька, Пустомитівська, Бібрська, Великолюбінська, Давидівська, Жовтанецька, Куликівська та Новояричівська.Водночас відмовились підписувати Меморандум про співпрацю та створення асоціації Зимноводівська, Івано-Франківська, Мурованська,Оброшинська, Підберезцівська, Сокільницька, Солонківська та Щирецька громади. Варто зазначити, що документ функціонуватиме у відкритій формі, а отже інші зможуть в будь-який час доєднатися до ініціативи.У інтерв’ю для “Еспресо Захід” виконавчий директор асоціації “Львівська агломерація” Роман Кізима розповів про перші здобутки за рік роботи, чого ще не вистачає у роботі агломерації, майбутні проєкти та проблематику питання розширення Сокільників. Почнімо з бази. Що на вашу думку стало головним досягненням агломерації за цей короткий період? Напевно, те, що ми її створили, тому що цей процес був довгий. Минув приблизно рік, як ми почали функціонувати. Однак до того цей процес тривав приблизно три роки. Ще на початку сусідні громади вважали, що Львів хоче поглинути їх й мали негативну конотацію співпраці з ним. А от Львів вважав, що сусідні громади в основному стали такими успішними через близькість до нього, ну і тому подібне. Тобто був дуже довгий процес і тому найбільше досягнення те, що ми відбулися, так би мовити. Друге, звичайно, те що ми затвердили стратегію Львівської агломерації, а потім лише створили асоціацію. Тепер маємо дороговказ та стратегічний документ. Крім того, ми створили асоціацію, яка поки є єдиним в Україні варіантом співпраці у такій формі.І третє, що ми не просто її створили, а реально працюємо. Тобто ми започаткували виконавчий апарат, який я очолюю, отримали кілька грантів на діяльність, проводимо заходи для мешканців. А над якими найбільшими проєктами наразі зараз працює асоціація? Може маєте якісь анонси чи щось на кшталт?Я, для початку, окреслю, які наші основні завдання були, а тоді перейду до проєктів, тому що це важливий момент. Наші засновники, тобто громади та їхні голови, визначили, що у нас є три основні завдання.Перше – це бути майданчиком для роботи та співіснування, аби розв’язувати спільні питання. Друге – це залучення ресурсів та грантів для наших громад. Ну і третє – це зовнішня діяльність, тобто презентація наших громад, нашої агломерації у світі. І тепер ми можемо просто по тих пунктах говорити.Якщо ми говоримо про першу частину, то ми створили комітети агломерації. Там збираються представники органів самоврядування, але по конкретних тематиках. Наприклад, транспорт, екологія, культура, освіта і таке інше. Ми напрацювали вже багато спільних проєктів, які треба реалізувати, зокрема по освіті маємо два кейси – це є укладення договорів міжмуніципального співробітництва та розвиток інклюзивно-ресурсного центру. Йдеться і про фінансування, тобто інклюзивні діти кількох громад отримують послуги у Львові. Те саме стосується центру підтримки педагогічних працівників. Також стали членами, по суті, двох ключових світових метрополійних організацій : Метрикс – це європейська асоціація метрополій; Метрополіс – це світова організація метрополій.Повертаючись до проєктів, минулого року ми ще реалізували одноденні табори для дітей, які їздили в сусідні громади, вивчали досвід та дивилися, як там живуть мешканці. Тому що часто ми знаємо, що в нас є десь в Карпатах щось цікаве, але не знаємо, що поруч біля Львова. Також ми розробили краєзнавчий атлас Львівської громади, на якому позначені її визначні місця. З Радою Європи ми провели Міжнародний форум першої агломерації. А ще цьогоріч ми виграли кілька грантів, зокрема, “Інтернет-Європа” та проєкт “Смуті”. Перший – це є вибудовування політики спільної мобільності й транспортного сполучення Львівської агломерації. Другий – це комплексне дослідження так званих “регіонів-губок”, тобто торфовищ на півночі Львова. Ми хочемо їх захистити, відновити там повноцінні угіддя. Окрім цього всього, ми працюємо над спільним управлінням відходами, проєктом продовження тролейбусних маршрутів безмережного типу в Давидівську громаду. Ще в нас на фінальному етапі грант на дослідження стосовно створення міжнародного логістичного хабу на базі Скнилівського залізничного вузла. І ми працюємо над кейсом Щирецького водосховища, відомого, як озеро Наварія.Тобто ми на початковому етапі взяли для себе момент напрацювання стратегічних документів, таких майстер-планів та стратегій по кожному напрямку. Основні з них – це водний менеджмент, план мобільності та залізничний “Львів-сіті Експрес”, що буде продовженням львівських маршрутів зі спільною системою електронного квитка. З якими, на вашу думку, проблемами наразі стикається, власне, Львівська агломерація?По-перше, Львівська агломерація інституційно – це є асоціація, фактично просто громадське об’єднання. Ми не маємо жодних повноважень щось робити й не можемо вказувати громадам як їм функціонувати й тому подібне. Тому працюємо у формі м’якого рівноправного партнерства. Також треба розуміти, що через відтік людей повинна бути стратегічна участь держави. Ще потрібно працювати над тим, що всі хочуть до Львова, а він не гумовий і це є навантаження на інженерну інфраструктуру, екологію, корки на дорогах і інше. Має бути більш рівномірний розвиток, щоб не було такого, що села, які є навколо Львова, ставали його районами. Хочеться, щоб кожне з них зберегло певну ідентичність. І саме отакі от отакі широкі мазки, отаке стратегічне бачення, воно повинно бути. Тому саме це, на мою думку, було складно.А ще є проблема з тим, що не маємо багато ресурсів, як асоціація, тобто ми живемо на членські внески, в нас працюють три чи чотири людини на роботі. Та і зарплати, я не кажу, що малі, але вони середні по ринку, так би умовити. Ну і важко бути одним, розумієте? Ми не можемо з кимось порівнятися, обмінятися досвідом, бо ми перші і поки єдині. Давайте ще раз спробуємо заглибитися в сам механізм роботи. Виникає будь-яка проблема в одного з 10 членів агломерації. До вас приходять з цією проблемою мешканці громади. Який план дій? І які тут ваші повноваження, чи ви можете всього лиш може повідомити громаді, куди звернутися з цією проблемою? Як це взагалі працює?Ми громадське об’єднання і не маємо повноважень для прямої допомоги громаді. З іншого боку, ми є майданчиком, тобто ми можемо запропонувати тим кільком чи одній громаді свій простір, аби попробувати спільно подумати над розв’язанням тієї проблеми. Крім того, ми вчимося співпрацювати з міжнародними організаціями. В нас уже є багато різних контактів з основними мільйонниками Європи та світу. Це теж дуже. Ну, а третє – це гранти. Тобто ми не маємо ніяких повноважень, аби щось вирішити, але ми можемо, наприклад, пошукати гроші, попробувати разом розписати якусь проблему, спробувати її спільно вирішити, подивитися, який у міжнародної спільноти досвід. Перейдімо до Сокільників. Чому вони так і не стали складовою проєкту Львівської агломерації? Як я вже казав, цей процес створення асоціації Львівської агломерації тривав до трьох років приблизно. Він починався він з того, що створили сім робочих груп по основних профілях. По кожному з них працювали представники громад. На початковому етапі, у 2021 році, ми географічно визначили, що потенційно Львівська агломерація може містити 18 громад. От в Європі вважають, що метрополія – це десь 30-кілометрова зона від великого міста. Виходячи з цього, ми визначили, що потенційно це може бути до 18 громад. Від 15 до 20, грубо кажучи. І усім цим громадам запропонували працювати в цих робочих групах, власне як і Сокільникам. Я взагалі думаю, що Сокільники є логічною частиною Львівської агломерації, але тут треба розділити, бо фактично їх у ній немає. Тобто мешканці села, ви самі це знаєте прекрасно, дуже сильно пов’язані зі Львовом – діти там навчаються, а батьки працюють. Це є невід’ємна частина єдиного організму “Львівська агломерація”.Тому мені шкода, що вони не є частиною асоціації, але їм пропонували. Хоча я думаю, що це питання часу, вони точно приєднаються. Ми є люди та живемо в соціальному середовищі. Саме тому дуже багато ситуацій трапляються через відсутність чи недостатність діалогу. І на мою думку, ситуація з Сокільниками – це яскравий приклад цієї ситуації. Тобто відсутність належного, достатнього, професійного діалогу в частині, наприклад, просторового планування призвела до цього. Один з аргументів, до речі, стосувався збереження ідентичності. І, як на мене, теперішня ситуація саме до цього і може призвести. Та і я взагалі не чув, щоб мешканці чи старожили цього села хотіли б стати містом. Тобто більшість з них вважають, що вони є мешканцями села. А в цьому випадку іде розмивання цього поняття і натомість вони стають по суті містом.Також, якщо будується цілий квартал, особливо мегаквартал, то має бути певна кількість садків, шкіл, поліклінік і так далі. Але крім соціальної, ще треба передбачити й інженерну інфраструктуру. Хоча тут я не спеціаліст, але здається, що з цим усім можуть виникнути проблеми через величезне навантаження. За моїми даними, планували, що квартал Парксайд – це близько 30 тис. мешканців, а біля аеропорту там потенційно розраховували на 20 чи 30 тис. Натомість зараз у Сокільниках десь до 10 тис. людей проживає. Через таке збільшення ми можемо стикнутися з серйозним дисбалансом на західній околиці Львова. Підсумовуючи, на мою думку, десь не до кінця це все пропрацьовано. Оці моменти просторового планування Сокільницької громади. Чому я на початковому етапі говорив про основні завдання нашої асоціації? Бо саме одне з них – це створення майданчика для спільного обговорення та планування. Ми вже зараз зібрали комітети спеціальні, спільно обдумуємо різні питання, дискутуємо. І от мені здається, що було б добре перед тим, як починати масштабні проєкти на межі громад, потрібно напрацьовувати механізми спільного просторового планування. Я не кажу, що знаю як це робити, бо я не архітектор, але це точно тривалий та довгий процес. Проте саме так правильно щось створювати на довгі роки, а не набудувати як-небудь. Та і треба розуміти, що на нас дивиться вся країна, ми тиловий регіон. Фактично наша агломерація зараз може абсорбувати додатково кілька мільйонів українців, щоб вони не виїжджали з країни. Їм треба дати можливості й в межах цього на нас лежить величезна державницька відповідальність.Хочу ще раз наголосити, що якби Сокільники входили до асоціації, то в їхніх повноваженнях нічого б не змінилось. Вони б собі робили далі, що б вважали за потрібне. Але це б дало можливості для більшого діалогу і, можливо, на якомусь етапі ми б прокомунікували це розширення по іншому. А наразі, хоч це не мої повноваження, ця розмова між громадами залишає бажати кращого. Мені важливо, щоб була збережена ідентичність населених пунктів і щоб усе було продумане на 100 років вперед. Розібрались, як проблема утворилась – погана комунікація між громадами. А щоб ви, як виконавчий директор асоціації “Львівська агломерація”, запропонували б для покращення ситуація, яка сформувалась вже зараз? В принципі, я спілкувався з представниками Сокільницької та Львівської громад на цю тему. Я бачив в розмові взаємне непорозуміння та образи один на одного. Але що важливо, сторони заявляють, що вони хочуть вести діалог і готові до нього. Тому я запропонував обом, щоб наша асоціація стала майданчиком для таких переговорів. Ми зі свого боку, провівши один комітет на тему спільного просторового планування, запустили фактично процес вивчення міжнародного досвіду і напрацювання якихось моделей. І справді, наразі готових відповідей ми не маємо, але працюємо над покращенням ситуації й, що саме головне, ведемо комунікацію. В держави немає зараз механізмів для налагодження міжмуніципальних відносин. Так, зараз говорять про ці комплексні плани просторового розвитку, як заміну генпланів, але йдеться все одно про конкретну громаду. Є обласні стратегії, але це інший масштаб, як і з районами.Тут ще хочу наголосити, що оці метрополійні системи у Львові дійсно інші. Порівнюючи, наприклад, з Франківськом і його навколишніми громадами, оцей так званий магнетизм до центру зовсім інший, не такий потужний. І світовий досвід останніх 30 років показує, що такі території повинні регулюватися по іншому. На цю тему я спілкувався з представниками Верховної Ради й ми думаємо над тим, що якесь додаткове законодавство в частині сприяння такому спільному простору планування було б дуже не зайвим.Тому я б запропонував Львівській та Сокільницькій громадам залучати нас до розв’язання таких проблем, бо ми можемо робити це за допомогою зовнішніх та незалежних експертів.Та і взагалі, оцей підхід “урвати вже і зараз” – це вже дуже застаріла модель. Ми повинні думати про розвиток і відповідальність перед тими, хто захищає нас на фронті. В тилових регіонах треба напрацьовувати передові технології, щоби по-іншому підійти до розвитку, тому що ми будемо мати величезну демографічну кризу. Тому наш мікрорегіон, Львівська агломерація, він повинен бути показовим в цьому плані. Треба шукати ресурси і пробувати напрацьовувати в тому числі якісь плани просторового розвитку між муніципалітетами. І, на жаль, я не маю для вас чарівної пігулки, тому мусимо ще дуже багато працювати. Ну і ми не заторкнули тему аеропорту, безпеки його розвитку. В майбутньому ми будемо одним з найголовніших мегаполісів України і фактичним вікном в Європу. І зрозуміло що такі речі як залізниця й аеропорт – це стратегічні об’єкти. Тому їм потрібно надати буфер і можливість бути більшими. Я впевнений, що Львів – це буде Франкфурт в плані авіасполучення. Не можна затискати їх. Чи йдеться в майбутньому про приєднання Сокільників до агломерації? Можливо були якісь розмови про це? Ми говорили про це з керівництвом Сокільницької громади. І наразі вони рухаються в цю сторону, бо вважають, що це треба, хоча і мають дещо альтернативні погляди. Але точно прийдемо до цього. І я ще раз скажу, приєднання Сокільників до агломерації – це не є якоюсь ціллю і константою, яка не підлягає обговоренню. Тому що вона все одно вже є. Просто асоціація необхідна для більш тісної співпраці.У такому разі швидше відбуватиметься обмін інформацією, краще напрацьовуватимуться механізми. Ми станемо суцільним організмом на міжнародній арені, але при тому залишимо собі всі свої повноваження. І це, як на мене, точно спростить всім життя.