Нещодавній візит президента Республіки Польща Кароля Навроцького до Білого дому і розмова з його господарем, на думку польських правих медій, стали великим успіхом. Панове потиснули один одному руки, посміхалися один до одного і до камер, а що найважливіше – президент Трамп на гостя не кричав і не вигнав його за двері, що, на жаль, іноді трапляється.
Президент Навроцький був щасливий і зворушений, розповідав господареві про історію польсько-американських взаємин, зокрема про польських героїв війни за незалежність США, запевняв у важливості дружніх стосунків між двома країнами. Він поцікавився майбутнім перебування над Віслою солдатів армії США (нині близько десяти тисяч), на що його співрозмовник запевнив, що військові залишаться, можливо, їхня кількість навіть зросте.
Це запевнення справді було польським успіхом, шкода лише, що при цій нагоді не підписали жодної угоди, або принаймні громадськість не була поінформована про її існування. Можна сподіватися, що цього разу Дональд Трамп не змінить своєї думки, адже політичні погляди обох панів дуже близькі («America First», «Передовсім Польща»). До того ж, хоча президент Навроцький обіймає свою посаду лише місяць, він уже дав зрозуміти насамперед уряду, що охоче та якомога швидше змінив би державний устрій Польщі на президентський, однак для цього потрібна зміна Конституції, що наразі не є можливим через теперішній розклад сил у Сеймі та Сенаті.
Передусім саме в цьому контексті слід тлумачити візит Навроцького до Вашинґтона. В коментарі до його результатів, президент РП зауважив, що прем’єр Дональд Туск не має доступу до Білого дому, оскільки там він є «persona non grata», тому лише він, Кароль Навроцький, ґарантує належний статус польсько-американських взаємин. Щоправда, два дні раніше США відвідав польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський, який зустрівся з державним секретарем Марко Рубіо, аби обговорити перспективи включення нашої країни до G-20, групи держав із високим рівнем економічного розвитку, однак візит представника уряду не був публічно згаданий першою особою держави. Президент також не побажав присутности на вашинґтонському летовищі керівника польського посольства, якому відмовив у призначенні послом – звів контакти з польським дипломатичним представництвом до абсолютного мінімуму. На зворотному шляху він зупинився у Ватикані, а чиновники його канцелярії оголошують швидкий візит до Берліна, очевидно головним чином із метою офіційного висунення вимоги про воєнні репарації від Німеччини. Про візит до Брюсселя – політичного центру Європейського Союзу – принаймні наразі не йдеться. Навроцький прибрав із свого кабінету прапори ЄС і небагато що доброго має сказати про цю наднаціональну організацію, членом якої є Польща. Натомість він категорично заявив, що виступає проти запровадження євро. Тим часом прем’єр Туск, колишній голова Європейської Ради, підтримує тісні контакти з Урсулою фон дер Ляєн та лідерами більшости країн Євросоюзу.
Нескладно помітити, що нині польська політика розвивається у двох напрямках, які йдуть майже паралельно. Тим часом ще зі школи ми пам’ятаємо, що прямі паралельні не перетинаються. На щастя, з’являються сигнали згоди між владними центрами принаймні щодо питань безпеки. В умовах московської загрози це вже немало.
Марек ВІЛЬЧИНСЬКИЙ – з Варшави для “Майдан
Polska polityka układa się dziś dwutorowo i oba jej nurty biegną wzajemnie niemal równolegle
Niedawna wizyta prezydenta Rzeczypospolitej Karola Nawrockiego w Białym Domu i rozmowa z jego lokatorem była zdaniem polskich prawicowych mediów wielkim sukcesem. Panowie uścisnęli sobie ręce, uśmiechali się do siebie i do kamer, a co najważniejsze prezydent Trump na gościa nie krzyczał i nie wyrzucił go za drzwi, co mu się niestety zdarza. Prezydent Nawrocki był szczęśliwy i wzruszony, opowiadał gospodarzowi o historii stosunków polsko-amerykańskich z uwzględnieniem polskich bohaterów wojny o niepodległość USA, zapewniając o znaczeniu przyjaznych stosunków między obydwoma krajów. Zapytał o przyszłość stacjonowania nad Wisłą żołnierzy US Army (obecnie około 10 tysięcy), na co jego rozmówca zapewnił, że żołnierze pozostaną, być może nawet wzrośnie ich liczba. Zapewnienie to było rzeczywiście polskim sukcesem, szkoda tylko, że nie podpisano przy okazji żadnego porozumienia w tej sprawie, a przynajmniej nie została o takim porozumieniu poinformowana opinia publiczna. Można mieć nadzieję, że tym razem Donald Trump nie zmieni zdania, gdyż poglądy polityczne obu Panów są bardzo zbliżone („America First”, „Najpierw Polska”), w dodatku chociaż prezydent Nawrocki pełni swój urząd dopiero od miesiąca, to już zdążył dać do zrozumienia zwłaszcza rządowi, że najchętniej i możliwie jak najszybciej zmieniłby ustrój Polski na prezydencki, do czego jednak potrzebna jest zmiana Konstytucji, na co się nie zanosi ze względu na obecny układ sił w Sejmie i Senacie.
Przede wszystkim w tym właśnie kontekście należy interpretować wizytę Nawrockiego w Waszyngtonie. Komentując jej rezultaty prezydent RP zauważył, że premier Donald Tusk nie ma wstępu do Białego Domu, ponieważ jest tam „persona non grata”, dlatego tylko on, Karol Nawrocki, gwarantuje odpowiedni status relacji polsko-amerykańskich. Wprawdzie dwa dni wcześniej USA odwiedził polski minister spraw zagranicznych Radosław Sikorski, który spotkał się z sekretarzem stanu Marco Rubio, aby rozmawiać z nim o perspektywach włączenia naszego kraju do G-20, grupy państw na wysokim poziomie rozwoju gospodarczego, ale wizyta przedstawiciela rządu nie została przez pierwszą osobę w państwie publicznie wspomniana. Prezydent nie życzył też sobie obecności na waszyngtońskim lotnisku kierownika ambasady RP, któremu odmówił nominacji na ambasadora, do absolutnego minimum ograniczając kontakty z polskim przedstawicielstwem dyplomatycznym. W drodze powrotnej zatrzymał się w Watykanie, a urzędnicy jego kancelarii zapowiadają rychłą wizytę w Berlinie zapewne głównie w celu oficjalnego wyrażenia żądania od Niemiec reparacji wojennych. O wizycie w Brukseli – politycznym centrum Unii Europejskiej – nie ma przynajmniej na razie mowy. Nawrocki usunął ze swego gabinetu unijne flagi i na temat ponadnarodowej organizacji, której Polska jest członkiem nie ma wiele dobrego do powiedzenia. Oświadczył za to kategorycznie, że jest przeciwny przyjęciu waluty euro. Tymczasem premier Tusk, były przewodniczący Rady Europejskiej, utrzymuje z Ursulą van der Leyen i liderami większości państw Unii zażyłe kontakty.
Nietrudno zauważyć, że polska polityka układa się dziś dwutorowo i oba jej nurty biegną wzajemnie niemal równolegle, tymczasem ze szkoły podstawowej pamiętamy, iż proste równoległe nie przecinają się. Na szczęście pojawiają się sygnały zgody ośrodków władzy co do kwestii bezpieczeństwa. W obliczu moskiewskiego zagrożenia to już dużo.
Marek WILCZYŃSKI – dla “Maydanu”
Від редакції.
Є бажання та змога – підтримайте, будь ласка, наше видання.
Наша мережева газета надалі розповідає про те, що відбувається в реґіоні та світі, інформує про події, пов’язані з повномасштабним вторгненням російського займанця, знайомить з людськими долями, публікує вірші воєнної доби…
Якщо бажаєте й надалі отримувати інформацію з “Майдану” , видання можна підтримати за цим покликом.
Або ж замовити рекламу, оголошення тощо.
Будемо щиро вдячні.