Про це повідомили у Львівській міській раді.Прощання з Віталієм Прокопчуком розпочнеться о 09:00 у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, що на Сихові. Прощання з Андрієм Пехом розпочнеться також о 09:00 у храмі Вознесіння Господнього (вул. Широка, 81а). Чин похорону Віталія Прокопчука, Михайла Новосада, Андрія Пеха та Валерія Малиха відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.Віталія Прокопчука, Михайла Новосада та Андрія Пеха поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв, а Валерія Малиха – на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів. Про воїнівЛьвів’янин Віталій Прокопчук (06.04.1999 – 02.09.2025) навчався у навчально-виховному комплексі “Школа-гімназія І-III ступенів Блаженного Климентія та Андрея Шептицьких”. Згодом здобув професію маркетолога у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Станіслава Ґжицького.Працював приватним підприємцем, надаючи технічні послуги у сфері мобільного зв’язку.Зі слів рідних, Віталій дуже любив свою роботу й усе, що було пов’язано з технікою. Був добрим, веселим і запальним, водночас сміливим та щирим.У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському напрямку у складі 11-го окремого штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України.У Віталія Прокопчука залишилися батьки, брат, сестра, бабуся та дідусь. Львів’янин Михайло Новосад (31.10.1981 – 09.10.2023) навчався у середній загальноосвітній школі № 30 м. Львова. Проходив строкову військову службу.Працював водієм на приватній фірмі та будівельником на приватному підприємстві “Будівельна корпорація “РІЕЛ””.Зі слів рідних, Михайло займався спортом, любив легку атлетику та автомобілі; був спокійним, доброзичливим, завжди готовим допомогти.Був учасником АТО.Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України “За поранення”, нагрудним знаком “Учасник АТО”, та пам’ятними відзнаками від командування.У Михайла Новосада залишилися мати, сестра та донька. Львів’янин Андрій Пех (10.12.1987 – 23.08.2025) навчався у середній загальноосвітній школі № 65 м. Львова. Здобув професію столяра-реставратора у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну (колишнє Професійно-технічне училище №12). Проходив строкову військову службу.Працював різноробочим на приватних підприємствах.Зі слів рідних, Андрій цікавився технікою й комп’ютерами, любив риболовлю, захоплювався жанром японського аніме. Був цілеспрямованим, добрим і товариським.Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському та Дніпропетровському напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.Нагороджений медаллю «Ветеран війни».У Андрія Пеха залишилися дружина, донька, мати, сестра з родиною та бабуся. Львів’янин Валерій Малих (26.01.1972 – 07.09.2025) навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 48 м. Львова. Згодом здобув технічну освіту у Львівському технікумі зв’язку і телекомунікацій. Продовжив навчання у Військовому інституті при Національному університеті “Львівська політехніка”. Проходив військову строкову службу у Військово-повітряних силах України, де отримав звання майора.Із початком повномасштабного вторгнення приєднався до корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Служив офіцером групи цивільно-військового співробітництва у складі військової частини А3369, виконував завдання в оперативних угрупованнях військ “Дунай” та “Луганськ”. У цей період отримав військове звання підполковника та посвідчення учасника бойових дій.Зі слів рідних, Валерій був добрим і усміхненим, любив тварин, природу і не уявляв життя без собаки. Цікавився оформленням та стилістикою ремонтних робіт, завжди приходив на допомогу, був відданим сім’янином.Нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України – нагрудним знаком “Хрест Військова честь”.У Валерія Малиха залишилися дружина та дві доньки.Підтверджено загибель Ярослава Левицького – телеоператора й військового з Чернівців, якого вважали зниклим безвісти.