48-річний боєць із Кам’янського Володимир Губський втратив одне око після уламкового поранення та майже не бачить іншим. Попри це, він не опускає рук і вірить, що колись знову побачить світло.
У перші дні повномасштабного вторгнення Володимир разом із 21-річним сином вступив до лав ЗСУ. Вони служили у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді. У квітні цього року, коли боєць із побратимами віз дрова на позицію під Мирноградом, їхня автівка потрапила під удар. Вибух і уламки скла понівечили його обличчя та очі.
У Дніпрі медики видалили уламки та повністю забрали ліве око, а в Одесі пересадили рогівку і встановили тимчасовий протез. Після цього Володимир потрапив до Львова – у Національний реабілітаційний центр UNBROKEN, де лікарі та ерготерапевти вчать його жити в нових умовах.
Майже два місяці ветеран проходив відновлення: опановував тростину, користування телефоном із голосовим супроводом та орієнтування у просторі. Найбільше сили йому дає підтримка дружини:
«Моя дружина – мої крила. Руки, ноги, голова – все працює. Не хочу бути тягарем для рідних. Так, складно, але надія є», – каже військовий.
Попереду на нього чекають складні й тривалі операції, однак Володимир зберігає оптимізм.
«Життя продовжується! Якщо бажаєш жити – будеш робити все можливе й неможливе, щоб залишатися людиною», – переконаний він.