Книга Ґжеґожа Ґаудена про львівські події «Польська справа Дрейфуса. Хто намагався вбити президента» (про замах на президента Польщі у Львові 1924 року) номінована до п’ятірки фіналістів конкурсу на найкращу репортажну книгу 2024 року.
Конкурс проводиться в рамках X Фестивалю репортажу в Любліні, який є платформою для обміну досвідом та спостереженнями між авторами й читачами.
Під час фестивалю традиційно проводиться конкурс на найкращий репортаж у двох категоріях: Премія Радіо Люблін (вибирає журі) та Премія глядацьких симпатій.
Отож, 24 жовтня будуть вручені дві “Кришталеві картки польського репортажу”, й українські читачі (Андрій Павлишин готує український переклад книги) можуть долучитися до голосування за премію глядацьких симпатій, проголосувавши на сторінці radio.lublin.pl.
«Польська справа Дрейфуса. Хто намагався вбити президента», зрештою, не стільки про замах, як про спробу звинуватити в атентаті євреїв: репортаж із захопливою судовою та політичною драмою, що нещадно розкриває обличчя антисемітизму в Другій Речі Посполитій.
“Вересень 1924 року. До Львова прибуває президент Польщі Станіслав Войцеховський. Політична поліція у Варшаві виступає проти цього візиту – вони пам’ятають замах на Юзефа Пілсудського три роки тому. Тоді стріляв український студент – невлучно.
Цього разу в президента хтось кидає бомбу. Обійшлося без жертв, але натовп глядачів у паніці тікає. Серед них студент Станіслав Штайґер, єврей, – танцівниця Марія Пастернакова впізнає в ньому підривника. Львівські слідчі оголошують, що затримали злочинця.
«Євреї хотіли вбити президента!» – проголошує польська преса. Вона розгортає кампанію проти Штайґера та євреїв, незважаючи на те, що українські націоналісти (УВО) визнають, що саме вони стояли за атентатом.
Через кілька днів, під час першого судового процесу, Штайґер дивом уникає смертної кари. Через рік на другому процесі захист викриває фальсифікації, сфабриковані слідством, і його виправдовують.
Справа Штайґера мала разючу схожість зі справою Альфреда Дрейфуса, єврейського офіцера французької армії, помилково звинуваченого у шпигунстві, яка викрила французький і світовий антисемітизм на зорі 20-го століття”.
Це друга книжка Ґжеґожа Ґаудена майбутньої трилогії про Львів і, фактично, про одержавлений антисемітизм міжвоєнної Польщі.
Перша – «Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918 року» – вийшла 2019 року (український переклад теж Андрія Павлишина) й отримала історичну відзнаку журналу „Polityka”.Торік «Польська справа Дрейфуса. Хто намагався вбити президента» стала “Книгою 2024 року” за версією польського літературного журналу “Książki”.
Довідка.
Ґжеґож Ґауден (1953 р.н.) – польський юрист і економіст, а також редактор і журналіст. Дисидент, активний член «Солідарности». У 1970-х був активним учасником студентських культурних ініціатив та студентських медіа, у 1980-х – діячем Познанського осередку «Солідарності». 13 грудня 1981 року його було інтерновано – до липня 1982 року. На дев’ять років (1984–1993) еміґрував до Швеції, де очолював Шведський комітет підтримки «Солідарности». Після повернення на батьківщину співпрацював з декількома видавничими концернами: «Bulls Press», «Orkla Media». У 2000–2003 був президентом Палати видавців преси, з 2003 – віцепрезидентом. У 2003–2006 був президентом видавничого дому «Presspublika», у 2004–2006 – головним редактором газети «Rzeczpospolita». Був директором Інституту книги у Кракові, віцепрезидентом Палати видавців преси, Товариства авторів і видавців «Польська книжка», членом Програмної ради Економічного форуму у Криниці, членом Інформаційної ради Варшавської біржі цінних паперів. У 2005 нагороджений срібною медаллю Gloria Artis, у 2012 – Кавалерським хрестом Ордена відродження Польщі, в 2024 році став кавалером ордена «За інтелектуальну відвагу» журналу “Ї” – “за інтелектуальну відвагу у справі встановлення історичної справедливости”.
Джерело – “Збруч”
