4 жовтня 125 років тому у Львові урочисто відкрили Великий міський театр, який сьогодні Україна і світ знають як Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької. Споруду, яка вражала сучасників не тільки своєю естетичною красою, а й тим, що об’єднала найкращі інноваційні технології свого часу.На її відкритті її архітектор і будівничий Зиґмунт Ґорґолевський (як цитувала його “Gazeta lwowska”) сказав: “Можу зі спокійним сумлінням засвідчити, що в цю споруду вклав усі свої фахові знання і досвід, здобуті 20-річною діяльністю за межами батьківщини, влив у неї все натхнення архітектора та сумлінність техніка, а разом із тим любов до рідної землі “. За будівництво театру Зиґмунт Ґорґолевський одержав кавалерський хрест ордену Залізної корони III ступеня з особистим підписом кайзера.Як схитрував архітектор Львівської опери 
фото: TVPВідомий свого часу архітектор, автор численних споруд у Німеччині та Польщі, який на запрошення Галицького намісництва у 1893 році став директором Державної промислової школи у Львові, до оголошеного львівським магістратом конкурсу (1895 року) на спорудження театру поставився дуже серйозно. Перед тим, як розпочинати проєктування, він обстежив найвідоміші європейські театри, які постали в останнє десятиріччя та спробував врахувати всі плюси та мінуси цих споруд. А власним бажанням узяти участь у таких змаганнях з львів’янами не ділився. Задля уникнення звинувачень у використанні свого службового становища, підготував проєкт театру в суворій таємниці й надіслав на конкурс не зі Львова, а через Лейпциг. Таємницю розкрили тільки тоді, коли його проєкт переміг – уже після відкриття конвертів. Члени журі зійшлися на тому, що директор Львівської промислової школи “створив правдивий шедевр”, ще раз підтвердивши власний великий авторитет архітектора, інженера та художника-дизайнера. А 5 червня 1897-го грандіозне будівництво, яке тривало три роки й чотири місяці, розпочалося.Унікальний фундамент нового театру 
Роботи з укладання фундаменту Львівської Опери. Фото кін. XIX ст., фото: Фотографії старого ЛьвоваСпершу вручну вирили котлован, який мав об’єм 16 500 кубометрів. Через сухе літо підземні води в котловані не з’являлися. А вже 21 серпня 1897 року розпочали бетонувати фундаменти та стабілізувати їх залізною арматурою. Відтак театр стоїть на глибокому стрічково-бетонному фундаменті. Практично вперше в Європі Зиґмунт Ґорґолевський застосував у будівництві театру суцільну бетонну основу. Пожежна безпека – не просто слова
фото: Львівська операВеликою проблемою багатьох європейських театрів, які існували в ХІХ столітті, була пожежна безпека. Приміром, пожежа 8 грудня 1881 року у Віденському театрі комічної опери знищила не тільки будівлю, а й призвела до загибелі 400-600 людей. Архітектор того театру злегковажив вимогами безпеки при проєктуванні (навіть двері театру відчинялися досередини приміщення), зробивши натомість акцент на розкіш та блиск. І це призвело до трагедії, яка прогриміла на всю Європу. Щоб не повторювати помилок попередників, Зиґмунт Ґорґолевський – навпаки – приділив цій темі велику увагу. Зокрема, запланував протипожежну металеву завісу та чотирнадцять виходів. Окрім того, на кожен рівень глядацького залу вели власні сходи, а шлях на волю – у випадку чого – забезпечувало максимальне освітлення. Отож Зиґмунт Ґорґолевський спроєктував все так, щоб у випадку пожежі глядачі могли покинути театр упродовж трьох хвилин.Великому театру – щедре світлоУ Львові споруда Львівської опери стала однією із перших електрифікованих будівель, отримавши освітлення та електричні механізми завдяки віденській фірмі Siemens&Halske, що було на той час справжнім львівським “електричним дивом”. Електромережу для театру живили від першої міської електростанції, яка постачала струм для трамвайної мережі. У театрі на електрику зав’язали геть усе – освітлення, опалення, вентиляцію і навіть обертання сцени. Відтак у будинку встановили 2800 ламп розжарювання, 29 дугових ламп навколо сцени, а також п’ять вуличних ламп, які прикрашали площу перед входом до театру. Хоча були й ті, кому не догодили. Після урочистого відкриття театру місцева преса писала: “… між вікнами повісили електричні люстри, які до жодного стилю не пасують, такі самі і в буфеті, тільки ще гірші…” Окраса сцени Львівської опери, яку Львів мало не втратив
фото: Львівська операНайціннішим живописним шедевром Львівської опери є завіса “Парнас” видатного польського живописця родом з Харківщини Генріха Семирадського. До речі, вже під час повномасштабного вторгнення в межах святкування 220-річчя Харківського університету цьому художникові відкрили в Харкові пам’ятник, оскільки саме тут він здобув свою першу вищу освіту, закінчивши фізико-математичний факультет, відділення природничих наук та захистивши дисертацію на тему: “Про інстинкти комах”.Генріх Семирадський створив свій “Парнас”, який є алегоричним трактуванням сенсу людського життя у постатях Парнасу і має розміри 6 х 9 м, саме для львівського театру на замовлення архітектора Зиґмунта Ґорґолевського. Працював над нею художник у Римі. Однак коли замовлення було виконане, виявилося, що місто не має потрібних грошей розрахуватися за роботу. І тоді художник зробив великодушний жест – просто подарував свою роботу львівському театру. Утім театр відкрили без “Парнасу” – завіса затрималася на виставках у Римі й Варшаві. Вперше її опустили 13 січня 1901 року. Цікаво, що після написання повнорозмірного “Парнасу” Генріх Семирадський створив його зменшену копію розміром 91 х 147 см. У 2020 році авторську копію театральної завіси “Парнас” продали на аукціоні Sotheby’s за понад 680 тисяч фунтів стерлінгів (на той час приблизно за 760 тис. євро).Нагадаємо, у Львові триває оцифрування унікальної спадщини музею Соломії Крушельницької