В українській мові слово «ширинка» віждоме всім, проте його вживання в сучасній літературній мові викликає дискусії серед мовознавців. Найчастіше цим словом називають застібку на передній частині штанів, однак чи є це справді українським словом — питання не таке очевидне, як може видаватися.
Як стверджують деякі експерти, насправді «ширинка» — це просто шматок тканини, вирізаний на повну ширину полотна. У минулому цим терміном називали скатертину, обрядовий рушник або декоративну хустку. А от та частина штанів, яку зазвчай так називаємо, насправді має цілком иншу назву.
Правильний технічний термін для «ширинки»
Коли йдеться про застібку на штанях, мовознавці рекомендують користуватися технічним терміном «гульфик». Саме це слово є нейтральним і вживаним у професійній лексиці, інструкціях для виробництва одягу, а також у відповідних стандартах галузі. Хоча слово «ширинка» широко використовується в побуті, в літературному мовленні та офіційних текстах його рекомендують уникати.
Як правильно українською буде «ширинка»
Найбільш наближеним до повсякденної мови варіантом є «ширінька» — саме так радять писати та вживати це слово фахівці, якщо йдеться про розмовний стиль. Однак, потрібно звернути увагу на вимову: правильним є варіант із літерою «і» та м’яким знаком.
У технічних і літературних текстах — лише «гульфик».
У низці джерел зустрічаємо ще один термін французького походження «браґетт» (braguette), однак він надто рідкісний і його майже не використовують.
Отже, в українській мові для позначення застібки на штанах вартує вживати слово «гульфик». Якщо йдеться про розмовний варіант, можливим є слово «ширінька», але саме в такому вигляді (з м’яким знаком), хоча навіть тут мовознавці радять надавати перевагу технічній термінології, прецінь «ширинкою» в українській традиції спершу називали зовсім інший предмет одягу або побуту — шматок тканини або рушник.