Пошанівок до тих, кого вже в цім світі нема, – великий наш людський обов’язок та одна з чеснот.
Сьогодні, власне, один з тих днів, коли споминаємо всіх своїх близьких, що відійшли у Засвіти. Нерідко кажуть, що традиція ця – запозичена, що в греко-католиків і православних християн, тим більше в юдеїв є інші,свої, поминальні дні. Та все ж так уже склалося, що в Галичині ще й цього дня люди, незалежно від конфесійної та інших приналежностей, віддавна відвідують своїх померлих родичів, друзів. знайомих.
Та насправді в католицькому світі днем поминання є не перше листопада (бо це День Всіх Святих за римсько-католицьким календарем), а друге (щоправда, галицькі римо-католики так само відвідують цвинтар і першого числа).
В нас же навіть у попередню епоху цей день був таким, коли про його релігійні коріння забували навіть компартійні та совєцькі чиновники: вони самі того дня запалювали свічки пам’яти на могилах рідних.
Тож запалімо лампадки на гробівцях наших незабутніх, які й нині поряд, поруч з нами й прочитаймо (хто вміє) заупокійну молитву. Нехай благословенною буде пам’ять про тих, хто вже там, у Потойбіччі, в Засвітах, звідки, на жаль, нема вороття.
* * *
Тільки двічі живемо.
Раз — у світі білім-білім.
Тож сумуємо і квилим,
Як до іншого йдемо.
А тоді ще в другий раз,
В світі чорнім — аж червонім.
Чорнозем ламає скроні,
І трава росте крізь нас.Тільки двічі живемо.
Дай нам, Боже, щоб любили
І щоб люди не раділи,
Як у чорний світ йдемо.
Леонід КИСЕЛЬОВ
