Нині надійшла скорботна звістка з Німеччини. Там у місті Уна в землі Північний Рейн-Вестфалія вчора, восьмого листопада, о десятій годині 55 хвилин по важкій недузі у засвіти відійшов Йосиф Карпін. Друг, товариш, колега, з ким були знайомі мало не шість десятиліть.
Збагнути те, що сталося, змиритися з несподіваною та передчасною втратою неможливо.
Залишаються тепер спогади, їх за ті роки чимало. Й про його оповіді про роботу по студіях у нашій альма-матер у селі Лур’є на CСтаросамбірщині, й різні спільні зустрічі та святкування, й про створення єврейської громади (на жаль, з “батьків-засновників” нині вже з-поміж нинішніх членів спільноти зосталася одна людина), про святкування та заході в громаді, якою благословенної пам’яти Йосиф керував півдесятка років до вимушеного від’їзду на лікування до Німеччини навесні 2022 року.
Пригадую і наші спільні відвідини друзів у Любліні, які сьогодні так само сумують через непоправну болісну втрату.
А ще зостануться в пам’яті й твої мудрий гумор та іронія, пісні під гітару. Твої життєлюбство та оптимізм , тако ж спогади про людей та місто…
Пам’ятатимуть в громаді й місті, що саме тоді, коли ти був головою, було завершено відновлення унікальної Дрогобицької великої хоральної синагоги, й сьогодні спільнота має власний дім.
В місті знали й шанували світлої пам’яти Йосифа Карпіна як напрочуд шляхетну, інтеліґентну людину, талановитого педагога-хореографа, одного з провідних свого часу танцюристів славетного ансамблю “Пролісок”.
Багато років був передчасно померлий наш краянин учителем танцю в школах міста, останні майже два десятиліття – в другій школі, створив і керував ансамблем сучасного танцю “Free Dance”, який широко відомий в усій країні, прецінь був переможцем і лавреатом багатьох престижних конкурсів.
невимовно боляче та сумно. відходить покоління, втрачаємо найкращих.
Зостаються хіба пам’ять, біль і рана…
Прощавай, друже, нехай душа твоя перебуває там у Саду Едемському разом з душами Авраама, Іцхака та Яакова, Сари, Ривки, Рахелі та Леї та інших праведників і праведниць.
Найщиріші співчуття синові, внукові, сестрі, близьким, друзям, колишнім учням і вихованкам.
Благословенна пам’ять!
Барух даян гаемет!
Яким він був (фотоґалерея, архів єврейської громади та благословенної пам’яти Йосифа Карпіна)
Замість квітів на свіжу могилу
Співчуття з приводу смерті Йосифа Карпіна – багатолітнього голови єврейської громади Дрогобича
Сьогодні на 75-му році життя відійшов у вічність знаний дрогобичанин Йосиф Мікаельович Карпін — багатолітній голова єврейської громади Дрогобича, педагог, хореограф, знаний та шанований дрогобичанин.
Йосиф Карпін багато років керував ансамблем сучасного танцю «Free Dance» у Дрогобицькому ліцеї № 2, виховавши цілу плеяду талановитих учнів.
Під головуванням Йосифа Карпіна єврейська громада здійснила відновлення Великої синагоги, збудованої у 1865 році.
Керівництво міста на чолі з міським головою Дрогобича Тарасом Кучмою, його заступники, депутатський корпус, виконавчий комітет Дрогобицької міської ради висловлюють щирі співчуття родині Йосифа Карпіна.
Нехай добрий, світлий спомин про покійного назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, усіх, хто знав Його, любив та шанував.
Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи.
Хай душа покійного знайде вічний спокій, а Господь прийме Його, де праведні спочивають.
Вічна памʼять!
Фото з нашої останньої зустрічі
Дуже складно і важко в цей момент, але коли думаю про наше минуле то багато світла всередині.
Про людину, яка вміла давати себе без залишку.
Про вчителя, який не просто навчав — він жив тим, що робив.
Він умів бути суворим, але завжди чесним.
І навіть коли мовчав — його присутність щось міняла.
Він вклав у мене неймовірно багато — часу, віри, уваги, тепла. Та в усіх нас.
Те, ким я є зараз і ким є всі ми це і завдяки йому.
Його слова залишились у голові, його вимогливість — у роботі, його серце — у всіх, кого він вчив.
Любимо і памʼятаємо!
Катерина КОЛОДІЙ
Дякую за все
Завше захоплювалась, як фахівцем, поважала та любила наші невелички, але змістовні прогулянки (добре, що в останній твій приїзд до Дрогобича теж вдалося), дякую за все : за строгість у навчанні та прихильність у спілкуванні.
Любов ЯЦУК
Світла пам’ять
Дуже шкода, велика втрата. Завжди був радий Вас зустрічати на вулицях Дрогобича і собі говорити про все на світі. Світлій людині – світла пам’ять!
Олег ДЬОРКА
Світлого шляху до Бога
Він добре відчував людей, обожнював і викладав танець купа років, вірив у молоде покоління. В нас був з ним такий контакт на рівні душа-душа. І попри те, що ми були з різних поколінь, ми не типові представники і тому нам було дуже цікаво.
Це фото ми зробили в один із його приїздів до Києва. Тоді ми годинами розмовляли в одній із кав’ярень, а потім я ще провела його на потяг і до нього ми ще говорили і говорили. Так рада, що цю мить тоді спонтанно зафіксували.
Дякую за вашу віру. за молоде серце в старшому тілі, дякую за все те тепло. яке ви роками віддавали і за те, що коли ви брали участь в міжконфесійних молитвах, я це відчувала щиро.
R.I.P dear Soul
Катерина ГЛАДКА
Нехай мої батьки, серед інших вдячних, зустрінуть його там…
У Німеччині помер Йосиф Карпін.
Нещодавно ми з ним розмовляли телефоном : говорили про різні дрібниці. Здавалося, що час ще не вийшов, що ремісія триватиме довго. Останнім часом він тяжко хворів, мужньо боровся з онкологією, розповідав про лікарняні митарства зі спокійним гумором. Не так давно наважився: з рідного Дрогобича переїхав до рідних сюди, до Німеччини. Але й німецька медицина виявилася безсилою. «Від смерті нема трави в саду».
Ми познайомилися, коли Йосиф приїхав до Стрия на похорон моєї мами: читав кадіш – поминальну молитву. Допомагав зробити все правильно, за єврейським обрядом. Так само — і в день, коли не стало тата. Коли я тут метушився, у марному намаганні роздобути квиток на найближчий літак.
Знавець хореографії і ерзац-ребе. Впізнаване обличчя на Шульцфесті. Член єврейської громади, корінням врослий у дрогобицьку ауру — і людина, що «цікавилася цікавим», далеко за її межами. Тепер уже — за всіма можливими межами.
Нехай мої батьки, серед інших вдячних, зустрінуть його там. І разом з іншими допоможуть зробити все правильно.
Світла пам’ять. Співчуття родині та близьким.
Дем’ян ФАНШЕЛЬ
Дякую, що ви були моїм вчителем танців
Ви займаєте важливе місце серед учителів в моєму житті. Так, учитель танців, однак це не було лише про танці, це про інтелект, розвиток, про цілісність особистості, про світогляд в майбутньому.
Це неймовірно важливо мати таких педагогів, як Ви.
Сумую, мені дико жаль.
З подругою Мартою Кізло сьогодні згадуємо, як разом танцювали, як з університету приїжджали вже у наш рідний Дрогобич, щоб зробити сюрприз і станцювати на концерті-святкуванні 55-річчя Йосифа Михайловича. Щемливо пригадувати і переглядати те відео, показати і розповісти власному синові, як це було – і було це неймовірно круто!!!
…завжди в наших серцях…
…цей бокал шампанського за Вас…
Уляна ДАНКІВ
Ми втратили неймовірну людину, великого наставника
Назавжди у наших серцях Йосиф Карпін.Марта КІЗЛО
***
Чуєш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирій.
Приспів
Кличуть: кру-кру-кру,
На чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилоньки зітру,
Крилоньки зітру,
Кру-кру-кру.
Мерехтить в очах
Безконечний шлях,
Гине, гине в темній мряці
Слід по журавлях.
Приспів
Чути: кру-кру-кру,
На чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилоньки зітру,
Крилоньки зітру,
Кру-кру-кру…
Богдан ЛЕПКИЙ
***
Тільки двічі живемо.
Раз — у світі білім-білім.
Тож сумуємо і квилим,
Як до іншого йдемо.А тоді ще в другий раз,
В світі чорнім — аж червонім.
Чорнозем ламає скроні,
І трава росте крізь нас.Тільки двічі живемо.
Дай нам, Боже, щоб любили
І щоб люди не раділи,
Як у чорний світ йдемо.
Леонід КИСЕЛЬОВ
***
Смерть, з якої почнуся, в яку упаду
Не зупинить дерев у моєму саду,
Чорно-біло-червоних, крислатих,
Над якими так легко літати,
Тихо-тихо хотіти.. Чи я це? Чи я?
В цьому досвіді світу — твоя-нічия
Чорно-біло-червона птиця
І клепсидра, якій не спиться.
Маріанна КІЯНОВСЬКА
***
В хвилини чорної печалі
Журба розвішує медалі,
Стає немилим білий світ.
В душі болить кривавий слід.
Скорбота сліз бурхливі ріки,
Залишить в пам’яті навіки.
Та ми, живі, повинні далі
Нести свого буття скрижалі…
Олександр КОВАЛЬЧУК