У Євростаті кажуть, що основні показники життя відіграють вирішальну роль, коли у ЄС беруться формувати політики та цілі. Такий моніторинг став особливо важливим на тлі кризи енергетичних ринків та зростання споживчих цін. Багато уваги потребує стан справ вразливих категорій населення, — пояснює директорка соціальної статистики Євростату Крістін Віртц.
Як живуть європейці
У ЄС 2024 року було 202 млн домогосподарств, в яких в середньому проживало 2,3 члена родини. Найбільше з них складалися з одного дорослого без дітей — 35,4 відсотка. Далі — ті, де двоє дорослих. Найменше домогосподарств, у яких один дорослий і діти (Див. інфографіку. — Ред.).
Від 2015 до 2024 року кількість домогосподарств у ЄС зросла на 5,8 відсотка. «З них частка з одним дорослим без дітей-утриманців зросла найбільше, як порівняти з 2015 роком, на 2,6 відсоткового пункту», — кажуть у дослідженні Євростату.
А от домогосподарств з двома дорослими і без дітей стало менше на 0,4 відсотка, а тих, де є діти, — менше на 1,3 відсотка.
«В Ірландії та Словаччині найпоширенішими були домогосподарства з двома дорослими з дітьми, але на Кіпрі, у Портуґалії та в Польщі найпоширенішим типом домогосподарства було двоє дорослих без дітей», — говорять статистики.
Найвищі показники домогосподарств із одним дорослим і без дітей зафіксували 2024 року в Литві.
Скільки живуть європейці
Тривалість життя в ЄС у цьому дослідженні рахували за даними 2023 року. Пересічно вона становила 81,4 року. Жінки у Європі живуть довше за чоловіків (Див. інфографіку. — Ред.).
Дослідники кажуть, що ці показники зросли на 3,6 року між 2003 та 2019 роками. Через пандемію COVID-19 вони повзли вниз протягом 2020–2021-го — до 80,4 та 80,1 року відповідно, але вже 2022-го почали зростати.
2024 року в Євросоюзі 68,4 відсотка опитаних віком 16 років і старше вважали, що мають дуже добрий або добрий стан здоров’я. Водночас 8,6 відсотка назвали його дуже поганим або поганим, а 23 відсотка — задовільним.
Водночас частка європейців 16 років і старше, незадоволених медичним обслуговуванням, становить 2,5 відсотка. Головні причини цього: занадто дорого, далеко їхати по допомогу або доводиться довго чекати на медобслуговування. Найбільше незадоволених було у трьох реґіонах Греції — від 13,4 відсотка до 14,5 відсотка.
На ліки та медичні послуги в ЄС витрачали 2023 року в середньому 870 євро на людину. У Словаччині, Угорщині та Чехії це було менш як 400, а в Бельґії, Люксембурґу, Німеччині — 1300.
«Ці відмінності відображають, принаймні частково, різні типи систем охорони здоров’я в країнах ЄС, а також різницю в рівні цін», — пише Євростат.
Доходи європейців та рівність
У Євростаті розрахували медіанний річний чистий дохід (після оподаткування. — Ред.) 31 європейської країни як «purchasing power standard» (PPS), тобто стандарт купівельної спроможності. Це умовна валютна одиниця в ЄС, яка дозволяє під час підрахунків уникати різниці в цінах між країнами.
«Теоретично на один PPS можна купити однакову кількість товарів і послуг у кожній країні. Однак різниця в цінах між країнами означає, що для одних і тих самих товарів і послуг потрібна різна кількість національних валютних одиниць, залежно від країни. PPS отримують,діленням будь-якого економічного агрегату країни в національній валюті на її відповідні паритети купівельної спроможности», — пояснюють у Євростаті.
Медіанний річний дохід у ЄС 2024 року становив 21 253 PPS. Найвищі показники мали північні та західні країни Євросоюзу, найнижчі — південні, східні та балтійські.
Загалом же для одного громадянина вони коливалися від 11 433 PPS у Словаччині чи 11 624 PPS в Угорщини і до 37 781 PPS у Люксембурґу.
Вивчав Євростат і рівномірність розподілення доходів у Європ з використанням коефіцієнту Джині (Gini). Якщо його значення дорівнює 0, то в країні всі мають рівний дохід, а 100 вказує на повну нерівність. Наприклад, у руках однієї людини буде сконцентрований увесь дохід певного міста, села чи країни.
Як виявилося, доходи найсправедливіше розподіляли в Словаччині, Чехії, Словенії, Бельґії — коефіцієнт Джині в них був нижче за 25 відсотків. А от найбільшу нерівність зафіксували в Болгарії (38,4 відсотка), Литві (35,3 відсотка) та Латвії (34,2 відсотка). Середній же показник у ЄС — 29,3 відсотка.
Доходи у ЄС зростали. Якщо порівнювати 2010 та 2024 роки, то за цей час медіанний показник збільшився на 20,4 відсотка. Найбільший приріст спостерігають у Румунії — на 162,2 відсотка. На понад половину зріс медіанний дохід у Болгарії, Польщі, Хорватії, Угорщині й трьох країнах Балтії.
Зафіксовано також його зменшення на 25,8 відсотка у Греції, на 2,8 відсотка в Італії та на 1,7 відсотка у Франції.
Загроза бідности
У Євростаті кажуть, що 2024 року 93,3 млн людей у ЄС загрожувала або бідність, або соціальна ізоляція, а це — 21 відсоток населення. Щоправда, таких людей поменшало, адже 2023-го їх було на 1,2 мільйона більше.
«Загалом 72,1 мільйона людей перебували під загрозою бідності в ЄС 2024 року. Серед них 5,6 мільйона (…) одночасно перебували під загрозою бідности, мали серйозну матеріальну та соціальну нестачу й проживали в домогосподарстві з дуже низькою інтенсивністю праці», — повідомляють європейські статистики.
За їхніми словами, найчастіше загроза бідности та соціальної ізоляції у ЄС стосувалася дітей. Таку картину спостерігали в майже половині досліджуваних країн. А от найменше вона загрожувала людям віком 65+. Хоча в 11 країнах саме ця категорія була в найвищій зоні ризику.
«У Данії, Нідерландах та Фінляндії люди працездатного віку мали найвищий рівень ризику бідности або соціальної ізоляції», — повідомляє Євростат.
У «21 реґіоні ЄС рівень ризику бідности або соціальної ізоляції 2024 року становив щонайменше 35,0 відсотка». А от найвищі ці показники були у Французькій Гвіані (заморська територія Франції) — на рівні 59,5 відсотка.
Тільки в п’яти реґіонах менш як десять відсотків людей перебували під загрозою бідности чи соціальної ізоляції. Найнижчий рівень зафіксований в італійському Больцано — 6,6 відсотка.
У середньому ризиків бідности та соціальної ізоляції більше в європейських містах (21,4 відсотка), дещо менше в селі (21,3 відсотка) та найменше — у малих містах та передмістях.
Проте в Румунії та Болгарії найбільше ризикують стати бідними та соціально ізольованими саме в селах, у містах справи куди краще. Протилежна картина в Бельгії, Австрії та на Мальті: там більше ризикують міщани.
2024 року 23,2 відсотка громадян ЄС назвали себе бідними. Таких більше серед жінок (23,7 відсотка), менше серед чоловіків (22,7 відсотка). Але найвищі показники серед дітей — 26,1 відсоток. Причому 23,9 відсотка опитаних 65+ вважали себе саме бідними.
«Дорослі з низьким рівнем освіти частіше вважали себе бідними (27,0 відсотка), ніж люди з високим рівнем освіти (8,5 відсотка). Частка людей, які вважали себе суб’єктивно бідними, була найвищою серед безробітних (42,0 відсотка), далі йдуть інші неактивні люди (24,7 відсотка), тоді як у зайнятих (13,5 відсотка) та пенсіонерів (14,2 відсотка) ця частка була помітно нижчою», — повідомляє Євростат.
Соціальна та матеріальна депривація в Європі
Євростат дослідив також, що можуть собі дозволити європейці, а чого ні, тобто йдеться про соціальну та матеріальну депривацію.
Згідно з поясненнями науковців, серйозна депривація — це коли частина людей не може собі дозволити 7 із 13 об’єктів, які для більшості є життєво потрібними або забезпечують належну якість життя.
«2024 року Румунія (17,2%), Болгарія (16,6%) та Греція (14,0%) зафіксували значно вищі показники тяжкої матеріальної та соціальної депривації, ніж в інших країнах ЄС. Найнижчий показник становив 1,8% у Словенії. У всіх країнах ЄС, окрім 6, рівень тяжкої матеріальної та соціальної депривації був вищим для жінок, ніж для чоловіків. У Словаччині та Швеції показники були однаковими для обох статей. У Нідерландах, на Кіпрі, у Німеччині та в Італії показники для чоловіків були вищими, ніж показники для жінок», — йдеться в дослідженні.
Не могли собі дозволити
За даними європейських статистиків, 2024 року 27% людей із ЄС не могли дозволити собі тиждень відпустки поза домом. У Люксембурґу таких було 8,9%, а от у Румунії — 58,6%.
Витрати на дозвілля теж були доступні не всім. Не могли регулярно платити за це 12,3% європейців. Зокрема, таких у Хорватії було 2,4%, а у Греції — 26,9%.
З’їсти страву з м’ясом, рибою чи їхнім вегетаріанським еквівалентом кожні два дні не дозволяли собі 8,5% людей в Європі: найменше на Кіпрі — 1,2%, а найбільше у Болгарії — 18,7%.
Інтернет для особистого користування виявився недоступним для 2,1% європейців: мінімум у Фінляндії — 0,2%, а максимум у Румунії — 7,6%.
Можливість підтримувати достатнє тепло в будинку, відповідно до пояснень статистиків, залежить від різних чинників, зокрема фінансів, стану споруди, географічного розташування, вартості енергоносіїв.
Загалом 2024 року 9,2% європейців не змогли підтримувати достатній рівень тепла у своїх будинках, проте 2023-го таких було 10,6%. Найменший показник зафіксований у Фінляндії — 2,7% опитаних, найвищі в Болгарії та Греції — менш як 20%.
«У п’яти країнах ЄС частка людей, які не могли дозволити собі підтримувати достатнє тепло у будинку, зросла між 2023 і 2024 роками. Найбільше збільшення спостерігалося в Люксембурґу та на Мальті, на 1,5 та 1,0 відсоткових пунктів відповідно. Натомість ця частка була стабільною в Нідерландах і зменшилася між 2023 і 2024 роками в інших країнах, особливо в Португалії (5,1 відсоткового пункт)», — йдеться в дослідженні.
Зводять кінці з кінцями
Усього у ЄС 2024 року ледь зводили кінці з кінцями 17,4% домогосподарств, проте 26% змогли легко або дуже легко подолати труднощі.
У Євростаті вивчили здатність європейців жити ощадно й поділили їх на групи: яким дається це з труднощами чи без них. Виявилося, що 41,6% домогосподарств мали складнощі.
«Частка домогосподарств, які мали принаймні певні труднощі, зводячи кінці, 2024 року коливалася від 18,1% у Німеччині та 19,3% у Нідерландах до 77,2% у Болгарії та 86,2% у Греції», — йдеться в дослідженні.
