5 квітня мешканці Дрогобича прокинулися без громадського транспорту. На маршрути не виїхав жоден автобус ТОВ «СІГМА». Причина — конфлікт між перевізником та територіальним центром комплектування (ТЦК), який вибухнув у публічному просторі гучними заявами про «силову мобілізацію» водіїв.
Про це пише Четверта студія з посиланням на Наш Дрогобич.
Керівник підприємства Михайло Пастушак у своєму дописі у Facebook повідомив, що 4 квітня працівники ТЦК разом із поліцією зняли водія просто з автобуса, без пояснень, і доставили для вручення повістки. За словами Пастушака, водії більше не почуваються у безпеці — тому вийти на маршрути наступного дня відмовилися. Це, мовляв, і спричинило транспортний колапс.
Але версія ТЦК — цілком інша. У своїй офіційній заяві вони категорично заперечили «вилучення з кабіни автобуса» та наголосили, що дії були законними — повістку вручили у публічному місці, без порушення гідності чи перевищення повноважень. Ба більше: жоден водій не мав оформленої броні. А отже — жодного правового захисту від мобілізації.
Ситуація загострюється ще більше, коли в справу втручаються місцеві депутати. Мирослав Лужецький прямо заявляє, що перевізник не подав документи для визнання підприємства критично важливим. Хоча така можливість була — до 31 березня. Для цього потрібно було працевлаштувати водіїв офіційно, виплачувати заробітну плату та податки. Частина водіїв, які колись працювали на комунальному підприємстві, все ще там офіційно числяться і мають діючу бронь. І навіть попри загострення ситуації, на лінію могли б вийти хоча б десять автобусів із тими, хто мав право працювати. Але цього не сталося.
Замість часткового вирішення — перевізник зупинив усе. Це рішення виглядає як публічний демарш і тиск на місцеву владу та ТЦК. Так, можливо, ТЦК має вдосконалити комунікацію, пояснювати свої дії більш прозоро, діяти м’якше. Але факт залишається фактом: мобілізаційне законодавство передбачає механізм захисту для водіїв, і він не був використаний саме керівництвом підприємства.
Водночас громада — заручник цього конфлікту. Тисячі людей не змогли доїхати на роботу, в лікарню, до школи. Ті, хто забезпечує життєдіяльність міста, залишилися без транспорту. І що найгірше — без відповідей. Людям не важливо, хто кого не попередив чи що не подав. Людям важливо, щоб автобуси їздили, а держава працювала.
У час війни, коли кожен день — виклик, критична інфраструктура має працювати безперебійно. А для цього потрібна відповідальність. Від держави — у вигляді прозорих і людяних дій. Від бізнесу — у вигляді дотримання законів, оформлення працівників, сплати податків та своєчасного подання документів на бронювання.
Цей конфлікт — не про мобілізацію. Це дзеркало управлінських прорахунків, комунікаційної слабкості і політизації там, де мала б бути чітка координація. Мобілізація не може перетворюватись на полювання. Але й бізнес не має права прикривати власну безвідповідальність страхом своїх працівників.
Ніхто не виграв у цій ситуації. Програли — всі. Але наслідки має нести не громада, а ті, хто мали діяти на випередження. Не в Facebook, а в кабінетах, де вирішується, чи поїде завтра автобус.
*фото ілюстративне**