Росія є штучною державою, склеєною з чужих земель і брехні про «велике минуле», всередині неї — десятки націй, які не мають ні спільного майбутнього, ні причин жити під владою Москви
Поки в Кремлі мріють про поділ України, ніхто не хоче говорити вголос очевидне: сама Росія – це не справжня держава, а колоніальний конструкт, зібраний на війнах, захопленнях та обмані, передає ДНК.
Юристи та історики, аналізуючи її історію, пишуть, що так звана Росія – штучна країна. Юридично – фальшивка. Політично – загроза. І коли ця структура впаде, світ тільки зітхне з полегшенням. Росія — країна без спільного «ми» Сучасна Російська Федерація — це не єдиний народ, а ковдра з десятків етнічних груп, релігій, мов і культур, пов’язаних не спільною історією, а лише страхом, насильством і репресіями.
Ніхто не питав татар, башкир, чеченців, якутів, бурятів чи карелів, чи хочуть вони бути частиною великої Росії. Їх просто загнали туди силоміць, як у імперії 19-го століття. Нелегітимна держава, побудована на обмані Росія вийшла з СРСР 1991 року, порушивши всі юридичні процедури, передбачені союзним законодавством, без референдумів, без узгодження статусу територій, без думки населення. Просто оголосила себе правонаступником і почала збирати «землі».
Але правонаступництво – це не справа декларацій, а юридична процедура. І Росія її не пройшла, а отже, з юридичного погляду, це держава з фіктивним правом на більшість своїх територій.
Імперія на глиняних ногах
Фінляндія пам’ятає про Карелію. Монголія — про Тиву та Бурятію. Казахстан — про північні землі та Оренбург. Україна — про Білгород, Кубань, Курськ і Воронезьку область. Північний Кавказ — це регіон, який утримується лише через силу та залякування. Поволжя, Урал, Сибір та Далекий Схід – це території, які годують центр, але самі живуть у бідності та безправ’ї. Як довго це може тривати?
Як живе імперія: Москва багатіє – регіони вимирають
Росія – це країна, де всі багатства стікаються до столиці. Нафта, газ, вугілля, метали, рідкісноземельні елементи видобуваються в національних республіках та віддалених регіонах, але не приносять їм розвитку.
Якутія видобуває алмази, Башкортостан — нафту, Комі — газ, Бурятія — уран, але корінні народи цих територій живуть у бідності. Дороги зруйновані, школи закриваються, лікарні розвалюються. Все йде в Москву — політичну метрополію, яка живе як окрема країна на інших кістках. Центр жує, а ті, хто справді годує цю імперію, одержують лише крихітки.
Москва боїться розпаду, і не дарма
Російська пропаганда бреше, лякаючи світ «жахами розпаду», нібито неконтрольованим розвалом та ядерним апокаліпсисом. Але історія розвалу СРСР показує протилежне: саме Москва провокувала всі конфлікти – від Карабаху до Донбасу. Без Москви не буде агресії. Звільнені регіони, навпаки, матимуть шанс на мир, розвиток та нормальне життя, як це сталося з Прибалтикою, Грузією або навіть частково з Казахстаном.
Коли почнеться, зупинити неможливо
Росія вже живе на геополітичній бомбі. Кожен регіон, кожен народ, кожна культура, загнана під московський чобіт, чекає лише одного: моменту, коли центр ослабне. І тоді вся ця імперія розсиплеться, як Рим, як Османська імперія, як СРСР, бо жодні «скріпи» не утримають людей, яких десятиліттями принижували, грабували та змушували жити під чужими прапорами.
Фінал неминучий, і він буде звільненням
Коли Росія розпадеться, ніхто не плакатиме ні в Якутську, ні в Казані, ні в Донецьку, ні в Грозному, навіть усередині «російської» частини Росії — у Новосибірську, Єкатеринбурзі або Калінінграді — зітхнуть вільніше. Це буде не трагедія, це буде кінець ганебної конструкції під назвою «Російська Федерація» — держави, яка ніколи не була законною, справедливою чи стійкою.