Минулої п’ятниці оповила місто скорботна звістка про відхід знаного дрогобичанина Йосифа Карпіна. Знало його чимало людей, які дедалі діляться споминами висловлюють жаль з приводу передчасної смерти нашого шанованого краянина.Нижче – кілька слів про благословенної пам’яти непересічної особистости.
Він був наш другий тато
Я дуже любила приходити до нього додому.
Він завжди зустрічав нас тепло, щиро.
Ми приносили щось смачне, а він лише усміхався і казав:
“Керуйте на кухні самі.”
І ми знали — він впускає нас у свій простір,
а значить, ми для нього близькі.
У нас був невеликий колектив, але завдяки цьому
кожен отримував справжню увагу і частинку любові.
І до кожного вона була унікальна.
Пам’ятаю, як перед одним фестивалем не було вільного залу для репетиції,
і він просто сказав:
“Приходьте до мене, місця вистачить.”
І ми танцювали у нього вдома.
Це був момент, який залишився зі мною назавжди.
Бо саме тоді я зрозуміла, наскільки глибока його любов до нас —
без показного наставництва, просто людська.
Він був тим, хто бачив потенціал навіть тоді, коли ми самі в себе не вірили.
Він не хвалив просто так, але кожна його похвала важила, бо вона була чесною.
І кожне “ще раз” від нього завжди звучало не як критика, а як віра, що ми можемо краще.
Я пам’ятаю, як на мій день народження він подарував мені книжку «Цитати великих людей» і сказав:
“Коли тобі буде важко — відкрий будь-яку сторінку навмання і прочитай.
Відповідь завжди знайдеться.”
І справді — не раз я потім так робила.
Для нас, його учнів з Freedance, він був більше, ніж керівник.
Він був наш другий тато.
Ми святкували дні народження просто в залі, у тренувальному одязі, з тортом і сміхом, і я завжди чекала, коли він скаже свій тост.
Його слова були простими, але справжніми.
У кожному з них — увага, віра, любов.
Сьогодні боляче. Але всередині — дивний спокій.
Бо я знаю, що він бачить нас.
І, мабуть, як завжди, стоїть десь осторонь, усміхається і каже:
“Ще раз. І краще.”
Ми дуже вас любимо.
І пам’ятаємо. Завжди.
Катерина КОЛОДІЙ
З вами я міг розмовляти про все на світі...
Я знав Вас, Йосифе Міхаельовичу, як чудову людину, висококласного хореографа, гумориста й інтелектуала, з яким міг розмовляти про все на світі, але насамперед про літературу і кіно. 17 червня 2026 року мав би бути 75-річний ювілей, але у Господа свій план…. Спочивайте з миром у спокої!
Андрій БУРИЙ
Громадянин та патріот, Єврей та Дрогобичанин
Відійшов у вічність Йосиф Карпін, громадянин та патріот, Єврей та Дрогобичанин. Не живу вже у Дрогобичі понад 10 років, але у свій час мав трьох неординарних приятелів: українця Любка Сікору, поляка Адама Хлопика та єврея Йосифа Карпіна. Всі троє відійшли у вічність під час цієї проклятої російської агресії. Бачилися ми востаннє перед пандемією у Львові на зустрічі, на якій був також був Аарон Вайс (на жаль, також вже відійшов у Вічність). Йосиф Карпін просив мене тоді надіслати йому біографію бл. о. Климентія Шептицького. За якийсь час почалася пандемія, а згодом і війна.
Нехай В-шній якнайкраще прийме пана Карпіна у своїх світах. А на пам’ять про дрогобицьких юдеїв, додадю тут вірш Івана Франка під назвою “Заповіт Якова”:
Як умру я в тім краю Міцраїм
І життя це, мов тінь, промине,
Не ховайте єгипським звичаєм
У єгипських гробницях мене.
Не хочу я нетлінним лежати,
Світ живий своїм трупом дразнить, –
Хай те тіло, із пороху взяте,
Знов вертається в порох зогнить.
В степову обгорнувши рогожу,
Серед шляху зарийте мене,
Що в єгипську столицю ворожу
З благодатного Гозен верне.
Отим шляхом на панщину люту
Швидко йтимуть потомки мої,
То щоб стогін їх, муку і скруту
Почував я щодень у землі.
Буде дух мій незломний, могучий
Їх надією волі кормить,
А їх сльози гіркії, пекучі
Не дадуть моїм костям зогнить.
А як блисне вам ранок свободи
Й моє плем’я зніметься, як рій,
Щоб іти на червонії води
В край далекий, обіцяний свій, –
Заклинаю вас Богом єдиним,
Не лишіть моїх костей отут!
Хай у рідній землі Палестини
Коло батька і діда спічнуть.
Бо велика зближається кара!
Без ліку, мов пустині піски,
Налетять на цей край, наче хмара,
Песі мухи, і воші, й сверщки.
Остогидне життя всім у краю,
Заповнять вони всякий куток, —
Так нехай же, молю вас, благаю,
Не сквернять моїх вільних кісток.
І ще гіршая кара їм буде,
Поки випустять вас із оков:
Кровопійцям, що пили кров люду,
Батько Ніл переміниться в кров.
То не дайте тій крові неправій
Омочить мої кості отут,
Щоб не став я в сорочці кривавій
Перед троном Єгови на суд.
20 вересня 1889
Іван МАТКОВСЬКИЙ
Благословенною нехай буде пам’ять
Ми глибоко засмучені через відхід нашого дорогого друга Йозефа Карпіна. Його тепло, приязність і щира людяність завжди відчувалися щоразу, коли ми зустрічалися чи спілкувалися. Справжній Чоловік. Благословенна його пам’ять!
We are deeply sad by the passing away of our dear friend Josef Karpin. His warmth, friendship and keen humanity were always there whenever we met or called. A true Mentsh. יהי זכרו זכרו
НУО “Drohobycz, Boryslaw and Vicinity – Survivors and Their Descendants”, Тель-Авів
Король Танцю теж нас покинув
Один за одним чудові люди покидають цю вечірку під назвою “життя”. Ось тепер і потанцювати ні з ким, адже Король Танцю теж нас покинув.
Життя. Ця вечірка більше не приносить радості. Єдина надія на те, що десь там зустрінемось, знайдемося і потанцюємо знову. Де б Ви зараз не перебували, відсилаю Вам свою безмежну повагу та захоплення. Сумно.
Анна ДЗОНДЗА