У Львові жорстко розкритикували мера Андрія Садового.
Про це пише відомий львівський журналіст Роман Онишкевич, пише Четверта студія.
«…Ішов 2036 рік від Різдва Христового і 30-ий рік від приходу на львівський престол Андрія Садового.
Місто розквітало. Тривало будівництво сміттєпереробного заводу і вдосконалення транспортної мережі. Підземна парковка для самокатів діяла на площі Ринок, а урбаністи проектували нові тротуари поміж велодоріжок, щоби пішоходи не заважали роверистам.
120-поверховий хмародер, зведений на місці Порохової вежі, став найпривабливішим туристичним об’єктом.
Десятий рік діяли справедливі мита для Сокільники, і Львів не зле заробляв на оподаткуванні товарів придбаних міщанами у сокільницькому Кінг Кросі.
Шептицькому району львівський мер по-батьківськи запропонував віддати Львову контроль над видобутком вугілля, переконуючи, що це буде чудова угода.
Через непоштиве ставлення і ненапуцовані мешти в опалу потрапив війт Великих Грибович. Натомість у фавор вийшли Малі Грибовичі, які мер пообіцяв знову зробити великими.
За кордоном час від часу лапали і привозили в місто у кайданках чиновників мера, котрі в часи Великої Війни повтікали разом із вкраденим.
Здавалося б, живи і насолоджуйся. Але меру було не до того. Він оголосив хрестовий похід на Янів, якщо тамтешня громада не віддасть Львову їхні стави, з яких флот Яворівської громади міг би своїми гарматами підтримати брюховицьких сепаратистів.
Навести остаточний порядок на всій західній півкулі країни меру заважала ще одна невирішена проблема – продаж алкоголю у нічний час. Садовий продовжував активну боротьбу із супостатами-торгашами, які споювали народ, що потім під хмелем валандався нічним Львовом і співав про мера лайливі, сороміцькі коломийки.
…А тим часом на чергову сесію міської ради виносилося питання обрання Садового пожиттєвим бургомістром з наданням титулів Мер Мерів, Цар Винниківський і Самодержець Зашківський», – йдеться у повідомленні.