Детальніше розповість “Еспресо.Захід”.Польсько-турецька війна 1672–1676 рр. стала новим витком боротьби за контроль над українськими землями після «Руїни». Туреччина, вигравши війну з Венецією, звернулася проти Речі Посполитої. У 1672 році султан Мехмед IV на чолі великого війська виступив на Поділля, де до нього приєднався гетьман Правобережної України Петро Дорошенко. Війна почалася навесні 1672 року: османсько-татарсько-козацькі сили завдали поразок польському війську під командуванням Яна Собєського і взяли фортецю Кам’янець‑Подільський. Польща опинилася в складному геополітичному становищі – однак правобережні козаки під проводом Дорошенка виступили на боці Османів проти корони.Кампанія 1672 року та підписання миру Влітку 1672-го турецько-татарські війська безперешкодно просувалися на Галичину. Завдавши поразок полякам, 11 серпня 1672 р. вони узяли Кам’янець‑Подільський і рушили далі – на Львів і далі на північ. У вересні почалася облога Львова, а коронні війська були розбиті у боях поблизу Немирова та Комарна. Під загрозою подальшої втрати гетьманських та коронних посад військо з’єдналося з татарами і турками. За таких умов король Михайло (Міхал) Вишневецький був змушений почати переговори з Османською імперією. У переговорах від польського боку брали участь каштелян чернігівський Габріель Сільніцький та інші королівські посли. Переговори з османами почалися біля Бережан наприкінці вересня, а потім, з 13 жовтня 1672 р., – під Бучачем (нині Тернопільщина). Місцевий замок і містечко слугували місцем укладання угоди між Османською імперією та Річчю Посполитою.Основні умови договору Мирний договір, підписаний 18 (28) жовтня 1672 року в Бучачі, був надзвичайно невигідним для Польщі. Поділля (від Бучача до Брацлава і далі на схід) остаточно відходило під прямий османський контроль як новий Кам’янецький пашалик. Правобережні українські землі (Брацлавщина та Південне Київське воєводство) де-факто визнавались ленними володіннями Петра Дорошенка (із усуненням польських залог). Щоб зняти облогу Львова, Річ Посполита зобов’язувалася сплатити османам контрибуцію, а далі щороку віддавати Османській імперії по 22 тисячі золотих дукатів данини. Договором польська сторона погоджувалася визнавати “правління Української держави” гетьмана Дорошенка в Правобережжі – перший випадок вжиття цього терміну на міжнародному рівні.
Реакції у Варшаві та Стамбулі, наслідки для українських земель У Варшаві умови Бучацького миру визнали принизливими. Уже у квітні 1673 року Сейм Речі Посполитої відмовився ратифікувати договір. Новий король Ян Собєський розпочав нову воєнну кампанію – у листопаді 1673 р. він розгромив під Хотином великий османський корпус Гусейна-паші. Жорстоке розорення Поділля та Кам’янця турками (згідно з сучасними відомостями, усе Поділля було спустошене та перетворене на османську провінцію, а християнське населення вивезене в ясир) призвело до обурення навіть соратника турків, гетьмана Дорошенка. Османський султан за коротким протоколом, однак, офіційно затвердив мирний договір: 19 жовтня 1672 р. він прийняв польських послів на аудієнції й дарував їм символи ласки (кафтани). Тобто в Стамбулі документ сприйняли як перемогу (зміцнення османського впливу в Україні). Українські землі зазнали важких наслідків: величезна частина Правобережжя втратила економічні центри, а козацькі полки фактично розвалилися під вагою нових обов’язків перед султаном. Петро Дорошенко мусив задовольнитися лише частиною своїх володінь (Брацлавщиною і Київщиною), оскільки більшість Поділля перейшла під безпосереднє османське управління. Насамперед це означало розрив його планів щодо створення об’єднаної української держави: Юридичне відокремлення Правобережжя як “волості Дорошенка” ліквідовувало можливість возз’єднання з Лівобережжям і Галичиною. Подальший розвиток подій Невдовзі після Бучача війна спалахнула з новою силою. Під проводом короля Яна III Собєського коронні війська отримали низку перемог (1418 листопада 1673 р. – битва під Хотином). На початку 1676 р. Собєський відбив османську навалу на Львівщину. Врешті польські війська дали відсіч на Журавному (вересень – жовтень 1676), після чого сторони підписали новий мир. Журавненський мир 1676 року фактично скасував більшість умов Бучацького: Річ Посполита більше не платила данину, османам залишалося тільки Поділля, а більшість Правобережжя (за винятком Білоцерківщини й Паволоцького полку) формально поверталася до підопічності Дорошенка. Угода 1676 р. відновила полякам дві третини України й звільнила тисячі в’язнів. Однак і її Сейм не затвердив (що стало приводом до війни 1683–1699 рр. і Карловицького миру 1699). Внаслідок цих подій Бучацький мир 1672 року втратив силу: польсько-турецький кордон відсунувся, і Османська імперія остаточно випала з українських справ після 1699 року.Читайте також: Гетьманська надія Руїни: як Правобережжя обрало Петра Дорошенка