Відповідний допис Гнат Рущинин виклав на своїй фейсбук-сторінці, передає “Еспресо.Захід”.Подаємо текст у повному обсязі:”Домашнє завдання” від Рущишина”Преосвященніший владико, всечесні отці, шановна професуро, братчики, сестрички, родино, друзі, близькі, знайомі. Думаю, мало хто з вас не мав жодного прямого чи опосередкованого дотику до мого тата і його діяльності. Сьогодні я не буду називати імена, тому пробачте за це. Але також зрозумійте, що кількість людей, з якими тато щось створив, кому допомагав – не піддається обліку. Так само, як і кількість проєктів, які він встиг здійснити за своє життя (я теж їх усіх не назву).Дехто з вас у своїх соціальних мережах називав батька вчителем, наставником. Тому сьогодні, користуючись нагодою, будучи в його улюбленому, рідному нам, Українському католицькому університеті, в пам’ять про нього, я проведу замість нього останній урок. Якщо глянути на татову працю, то в ній є три основні риси. Перша – візійність. Тато мав неперевершену здатність бачити потенціал у всьому, бачити майбутнє, думати про нього і жити з ним. Він бачив ціль, можливо, не завжди її відкривав іншим, але йшов маленькими кроками поступово до неї, і вів нас за собою до цієї цілі. Друга риса – глибина. Тата точно не можна назвати стартапером. Швидкість він любив, але реалізовував її іншим чином, дуже по-своєму, компенсуючи адреналін різними історіями про пригоди і так далі. Всі татові проєкти були наповнені певними сенсами і змістом. Він нічого не робив просто так, у всій його діяльності проявлялася якась суть. Він шукав суть швидше, ніж ми всі, намагався реалізовувати її сповна, і також тягнув нас за собою. І третя риса – це сталість. Окрім змісту, тато шукав можливість зробити кожен свій проєкт, кожну свою діяльність сталою, щоб не виникало все надарма. Він жалівся, що не має часу читати художню літературу, бо є стільки більш прикметних і важливіших книжок. І це все було для того, щоб творити не просто візію майбутнього, а саме майбутнє.Мій тато міг знаходити слова, відчувати настрій спільноти. Одного разу, будучи в стінах Українського католицького університету на щорічній зустрічі зі стипендіатами, після багатьох натхненних виступів студентів і жертводавців, дійшла черга до батька. Його слово звучало приблизно так: “Навчання в університеті коштує 100 000 грн. Щоб ви мені кожну копійку відпрацювали. Дякую”.До чого я це все веду? Тато казав, що він не педагог і навчати нікого не буде.Незважаючи на це, підходом до своєї родини, до друзів, братчиків і сестричок, до всіх, хто вже підійшов від нас, до Марека [друга та партнера Маркіяна Іващишина, – ред.], – він залишає нам велике домашнє завдання. Скоріш за все, тато почав би так: “Вірте в цей світ і довіряйте людям навколо. Читайте, вчіться, творіть, робіть. Робіть для себе, для свого оточення, для своєї громади, для всього суспільства за простими принципами: візія, зміст, сталість”. І так по колу все більше і більше, з помилками і промахами, але робімо. А свята ще будуть і будуть події, і будуть подорожі, і Маланка, і гаївки, і коляда. Коляда точно буде!Ще раз вдячні за вашу присутність. Слава Ісусу Христу. Слава Україні! Героям слава!”Читайте також: “Він був ренесансною людиною”: спогади про Ярослава Рущишина його друзів та колегЩо відомо про загибель Ярослава Рущишина24 липня Ярослав Рущишин загинув у ДТП на Івано-Франківщині. Нардеп керував мотоциклом Harley Davidson. За попередніми даними, у темну пору доби мотоцикл Ярослава Рущишина в’їхав у причіп трактора. Ярослав Рущишин помер дорогою до лікарні. Йому було 57.Державне бюро розслідувань встановлює всі деталі смертельної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася на автодорозі Н-09 “Мукачево – Львів” поблизу села Бабухів Рогатинської громади Івано-Франківщини.Наразі генеральний прокурор відкрив провадження за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).У понеділок, 28 липня, у Львові на Личаківському кладовищі поховали народного депутата Ярослава Рущишина, який загинув 24 липня у дорожньо-транспортній пригоді на Прикарпатті.