Прізвище Галич на Галичині. Ти якось досліджував своє прізвище? Звідки воно походить? Може воно має вже багаторічну історію? Поки я досліджую те, що відбувається зі мною, як з особистістю, і з хлопцями з “О.Torvald”. Стосовно прізвища, ми з батьком говорили про це. Ми знаємо, що маємо корені в козацькому роді. Просто не можемо поки довести. На певному щаблі ми зупинилися і не можемо далі рухатись в нашому дослідженні. Чи ти знаєш, як твоє ім’я звучить по-галицьки, по-львівськи? Гєник? Так, Гєник. Якби давали карту галичанина, я думаю, просто без черги тобі би першому видали.Ще на початку, коли я тільки приїхав в Київ, це був 2005 рік, мене почав так називати Кузьма. А потім почав називати “VovaZIL’Vova”. І він взагалі ніколи мене інакше і не називав. Я спочатку думав, що це щось образливе. Потім я зрозумів, що це дуже прекрасно звучить, і я радію, що можу так називатися.Ти сказав, що досліджуєш свої емоції. Після прослуховування пісні “Амстердам” у мене народилося таке питання: чи маєш думку чи навіть план, що перше зробиш, коли завершиться війна? Згадаю всіх, хто віддав своє життя: побратимів, хлопців, дівчат, які загинули, які віддали своє життя за незалежну країну. І буду згадувати щодня, повторювати їхні імена. Поїду в український Крим, напевно. Ми збираємося на руїнах Москаляндії засіяти потім якесь жито, для того, аби урожай був у нас більший. 
Женю, ти, крім того, що музикант, теж приєднався до Збройних сил України. Як сьогодні виглядає твій побут, чи вдається поєднувати службу і творчість? На третьому році своєї служби я знайшов для себе формулу, в межах якої можу поєднувати повсякденне життя і музичне зі зборами, з донатами, з потребами підрозділу. Мій побут виглядає дуже просто. Ми живемо разом з моїм сином, з Данилом. Ми прокидаємося, я відвожу його в школу, їду на службу. Ввечері я забираю його зі школи, у нас репетиція або якийсь запис, і після цього я граю із сином, ми засинаємо. Зранку те саме. Що ти робиш зараз у війську? Раніше ти брав участь у бойових діях, був під Бахмутом і в оточенні. Яке в тебе звання? Старший лейтенант.Чим займається старший лейтенант Галич?Займається безпосередньо завданнями підрозділу, які мені дають щодня. Це може бути абсолютно різна історія, починаючи від забезпечення і завершуючи: “Сіли в машину і далеко-далеко на Схід відвозьте, перевозьте, завозьте, виводьте, забирайте”. Не можу сказати конкретні завдання, але вони є і, слава Богу, адекватне командування дає можливість не бути постійно присутніми на Сході, а дає можливість займатися тими справами, які дійсно більше допомагають, на мій погляд. Ти в інтерв’ю часто говориш про важливість реабілітації військових, щоб вони повернулися в суспільство. Військовослужбовці часто говорять, що цивільні не знають, як правильно подякувати, як з ними спілкуватися, щоб не нашкодити. Усе дуже просто. На мій погляд, і цивільні, і військові, які бачать прірву між цивільними і військовими, це люди, які не є дотичними до війни. Поясню: якщо цивільна людина розуміє, що в його країні триває війна, якщо розуміє вдячність Збройним силам, то так само і Збройні сили розуміють вдячність цивільній людині, яка долучається до зборів. Якщо говорити про повсякденне життя, єдине чого прагнуть військові і залучені цивільні – щоб не було хамства. Якщо ти відсидів своєю лінивою сракою за кордоном всі ці три роки, потім повернувся, – молодець, але не потрібно розповідати військовим, як себе тут поводити. Тому що весь цей час вони захищали твою можливість бути за кордоном. Стосовно реабілітації – важлива історія. Ми зараз ініціювали ветеранський проєкт для підняття морального духу саме ветеранів, які повернулися після бойових дій. Ми залучаємо величезні кошти, ресурси для того, щоб підтримати цих людей. Це може бути і повсякденна реабілітація в закладах ментального здоров’я, фізичного – фізична реабілітація. Це може бути реабілітація відпочинком: кілька потужних курортів запропонували нам абсолютно безкоштовно реабілітувати ветеранів, робити з ними програми, в межах якої ветеран бере свою родину, виїжджає, вони знову одне одного пізнають, звикають, тому що, як не крути, люди, які проводили більшість свого часу в бойових діях – їм дуже важко звикати до цивільного життя. Але не тільки військові мають проблеми. Ті самі волонтери, які вигорають. З початку 2014 року вони постійно допомагали. За ці 11 років можна вигоріти.Дуже часто цивільні говорять: “Хлопці повернуться з війни – наведуть порядок”. Що ти на це можеш сказати?А чому мають хлопці наводять порядок? Потрібно, щоб кожен навколо себе наводив порядок. Дуже дивно надіятися на когось. У нашого народу ментальна історія – надіятися на когось. Надійтеся на себе. Пам’ятаєте ще Кузьма співав: “Надійся на себе – своїх може й не буде. В нас є тільки ми – озимі люди”. На початку війни всі згуртувалися і зробили так, що москалі відступили. А зараз чомусь треба перетягувати ковдру на когось або казати: “Хлопці наведуть порядок”. Треба починати з мене, з Діми, з Дениса, з вас – радіостанції. Всі і так на військових надіються ці три роки. Краще їм допомогти і все.Якою повинна бути музика, культура в час війни? Як митці мали б творити в такі складні часи? Чесно. Робіть те, що підказує вам серце, а не гаманець. І все буде добре. 
Підготувала Софія Суперека