Про одну з візитівок Львова, а саме автентичні маєтки відомих містян і те, як їх зберегти, розповість Еспресо.Захід.Більшість історичних будинків у Львові розташовані в центральній частині міста, на Личакові, Погулянці, Кастелівці (в районі вулиць Генерала Чупринки та Коновальця). Будівлі вирізняються різноманітністю стилів – від неоготики та модерну до класицизму й сецесії. Ще більшої цінності спорудам додає історія, яка про них зберігається. Утім вже за декілька десятиліть, через відсутність належного догляду, неконтрольовану забудову нащадки можуть і не побачити на власні очі архітектурних витворів. На їхньому місці часто зводять бетонні стіни з отворами для світла.Вілли, які перебувають у зоні відповідальності державних чи комунальних установ, мають значно більше шансів на збереження згідно з законом. А от ті, які є у приватній власності, чи змішаному форматі, більш вразливі до повного знищення. До слова, у Львові станом на зараз зареєстровано 483 вілли, які є історичними архітектурними пам’ятками.Архітекторка і пам’яткоохоронниця Оксана Бойко розповідає, що середмістя – найстаріша частина Львова – перебуває в плачевному стані."Середньовічні кам’яниці Львова зберігають у собі різні періоди. Бо, власне, Львів тим цінний, що ми маємо нашарування цих періодів в одній кам’яниці, починаючи від готики, якої в нас залишилося небагато, адже Львів у 1527 році згорів. Але часами ті готичні елементи збереглися в пивницях – це склепіння, портали. А тепер усі історичні інтер’єри в національних пам’ятках практично знищені. Для прикладу, тиньк – це також історія, він для науковця багато про що може розповісти. Ми його досліджуємо, відзначаємо час, там могли бути розписи. Але зараз він увесь збитий. Я не можу зрозуміти, чому якісь невігласи, які називають себе дизайнерами, мають право знущатися з пам’яток", – розповідає Оксана Бойко.Вона наголошує, що середмістя Львова, зокрема площу Ринок, перетворили на смітник. При тому цього ніхто не зупиняє і ще гірше – ніхто за це не покараний. "Для кам’яниць не треба дизайну, бо грамотна реставрація все про цей будинок розповість. Показано склепіння, показано розету, роздільна різьблена колона між вікнами. Що ще краще може бути? Показати грамотно – це методика реставрації. Але усе збито, і як наслідок ми маємо втрачений Львів. Дуже сумно і страшно, бо Львів внесли до ЮНЕСКО для того, щоб ми це зберігали", – каже пам’яткоохоронниця. Поза межами історичного центру ситуація не краща, зауважує Оксана Бойко. Вона каже, що старовинні вілли творили цілі ансамблі в окремих районах (як-от Погулянка, Новий Світ, Кастелівка, Софіївка та ін.), а тепер вони всі спотворені. "За законом серед тої малоповерхової забудови не можна будувати високі будинки. Так, Погулянки, можна вважати, ми вже не маємо. Там уже немає віл, настільки все знищено", – продовжує архітекторка. У міськраді кажуть, що можуть впливати на львівян, які руйнують історичну спадщину невеликими штрафами. Особливо, якщо йдеться про будівлі, які хочі і є старими, але не мають досі статусу памятки."Якщо є статус пам’ятки, то вага впливу більша, в разі, коли починаються якісь самовільні будівельні роботи. Тоді ми виносимо це питання на адміністративну комісію. Припис і власника штрафують. Якщо будинок не має статусу пам’ятки, то тут складніша процедура, тому що, на жаль, там штрафи мінімальні й притягнути до відповідальності практично неможливо", – розповіла у коментарі для Еспресо.Захід нинішня керівниця управління історичного середовища Тетяна Балукова. Що вдалося зберегти, а що назавжди втратили з історичних вілл у ЛьвовіЛьвівські пам’яткоохоронці уже впродовж багатьох років ведуть боротьбу за кожен будинок, де є можливість зробити його пам’яткою архітектури. Врятувати вдається лише частину. За останнє десятиліття громадські активісти збирали цілі стоси документів, проходили усі "сім кіл пекла" і це дало свій результат. Так, наприклад, місто не втратило віллу на вул. Лисенка, 34. Згідно з наказом Мінкультури 2018 року, її занесено до реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку архітектури за категорією місцевого значення. Це двоповерхова вілла в стилі історизму з елементами народної архітектури, збудована 1889 року фірмою видатного львівського архітектора Івана Левинського, створена за проєктом самого Левинського. <img style="height:540px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388574_1_new_960x380_0.webp" alt="вілла на Лисенка, 34">вілла на Лисенка, 34. Фото: Андріана Стахів <img style="height:540px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388572_2_1_new_960x380_0.webp" alt="вілла на Лисенка, 34">Вілла на Лисенка, 34, Фото: Андріана Стахів Також вдалося зберегти віллу Терлецьких на Сахарова, 52. Будинок збудований 1907 року, тут мешкала родина фармацевта, власника львівської аптеки "Під чорним орлом" Михайла Терлецького. У віллі містилася колекція творів живопису та графіки українських митців. <img style="height:522px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388576_5389017422343825671_new_960x380_0.webp" alt="вілла Терлецьких на вул. ак Сахарова, 52">Вілла Терлецьких на вул. Ак. Сахарова, 52. Фото: Андріана Стахів <img style="height:501px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388577_5389017422343825670_new_960x380_0.webp" alt="вілла Терлецьких на вул. ак Сахарова, 52">Вілла Терлецьких на вул. Ак. Сахарова, 52. Фото: Андріана Стахів Серед збережених пам’яток – вілла "Подолянка" на вул. Чупринки, 96 (колишня вілла архітектора Міхала Ковальчука, споруджена за його власним проєктом у 1907-1908 роках) і вілла родини Кухарів, що на нинішній вулиці Антоновича, 80. Мешканці довколишніх будинків мали побоювання, що віллу Кухарів викуплять і перебудують, а тому звернулися до Мінкульту внести будинок у реєстр пам’яток. <img style="height:527px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388580_5389017422343825651_new_960x380_0.webp" alt="вілла Подолянка, вул Чупринки, 96">Вілла Подолянка, вул. Чупринки, 96. Фото: Андріана Стахів<img style="height:516px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388579_5389017422343825653_new_960x380_0.webp" alt="вілла Подолянка, вул Чупринки, 96">вілла Подолянка, вул Чупринки, 96, Фото: Андріана СтахіТак пощастило далеко не з усіма розпочатими пам’яткоохоронцями проєктами. У 2023 році, коли будинки у Львові руйнували ще й російські ракети, люди своїми діями знищили одну з вілл кінця 19 ст. проєкту Івана Левинського, "Люсію". Вона була розташована на вул. Свєнціцького, 16. Будинок поспіхом розібрали за допомогою важкої будівельної техніки. Хоч у 2018 році Мінкульт надав будинку статус пам’ятки місцевого значення. Представники ОСББ "Свєнціцького-16" рішення адмінкомісії щодо штрафу за умисне руйнування скасували, як і скасували рішення Мінкульту про внесення вілли в перелік пам’яток – і це все через суд. <img style="height:563px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388585_5391152119874187488_1_new_960x380_0.webp" alt="втрачена вілла Люсія, вул. Свєнціцького, 16">Втрачена вілла Люсія, вул. Свєнціцького, 16. Фото: wikimapia.orgНаступна втрата – вілла Ярославенка на Новому Львові. Вулиця, де мешкав композитор, і досі має його ім’я, а от будинок, у якому він жив, знесли. Натомість тут красується новобудова корпорації нерухомості РІЕЛ. Вартість квартир стартує від 100 тис. грн за один квадратний метр. До слова, "Еспресо.Захід" звернувся до будівельної корпорації "РІЕЛ" з офіційним запитом щодо позиції компанії стосовно причин руйнування вілли Ярославенка. Там відповіли наступне:"У складі житлового будинку на вул. Ярославенка, 30 збудовано музичну дитячу студію, загальна площа якої становить 388 квадратних метрів. У ній завершують ремонтно-оздоблювальні роботи згідно узгодженого Львівською міською радою технічного завдання. Після завершення цих робіт музична студія буде передана (подарована) у комунальну власність територіальної громади Львова. Відкриття планують у червні 2025 року", – відповіли у корпорації РІЕЛ. Також додали, що суди розглядають спори щодо будівництва на Ярославенка, 30.Втратою для Львова вважають історики й так зване "інтегрування" вілл у нове будівництво. Яскравий приклад – історичний будинок на вул. Єфремова, 26. Раніше тут був будинок кінця 19 століття у стилі неоренесансу. Приватне помешкання після приходу радянської влади розділили на окремі квартири та неодноразово перебудовували. Врешті 2016 року віллу розібрали, залишивши частину фасаду та патіо, "інтегрували" у фасад новобудови. У підсумку тут звели шестиповерховий житловий будинок. За даними сайту ЛУН, усі квартири у цьому будинку вже продані. <img style="height:353px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388376_5388911564284886817_1_new_960x380_0.webp" alt=""><img style="height:524px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388587_5389017422343825677_new_960x380_0.webp" alt="вбудована вілла на Єфремова, 26">Вбудована вілла на Єфремова, 26. Фото: Андріана Стахів<img style="height:534px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388588_5389017422343825681_new_960x380_0.webp" alt="вбудована вілла на Єфремова, 26">Вбудована вілла на Єфремова, 26. Фото: Андріана СтахівЯкі є загрози для збереження історичних віллАрхітектор згаданого проєкту на вул. Єфремова, 26 Юліан Чаплінський вважав, що збереження двох фасадів вистачає, аби вважати новобудову витриманою у стилі "функціоналізму Львова 30-х років". Згодом Чаплінський очолив управління архітектури Львова і вже за його каденції погоджували містобудівні умови й обмеження на будівництво ЖК "Вілла Швейцарія" від забудовника Idea Intelligent Development та архітектурної майстерні "Симетрія". Стара садиба була збудована в 1892 році за проєктом талановитого львівського архітектора Генрика Сальвера. Вона була зведена у швейцарському стилі з елементами ранньої сецесії, мала дерев’яні веранду, терасу й піддашшя. <img style="height:642px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388381_5389017422343825676_new_960x380_0.webp" alt="">Такий вигляд мала вілла "Швейцарія" до перетворення. Фото: inlviv.in.ua <img style="height:611px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388380_5389017422343825822_1_new_960x380_0.webp" alt="">Інтегрована вілла Швейцарія. Фото: symmetry.com.ua Толерують таку політику в мерії й донині, за каденції головного архітектора Антона Коломєйцева. Наприклад "віртуальна інтеграція" вілли Йоанни Лоренц у новобудову на вул. Коновальця, 21. Дозвіл на зведення багатоповерхового будинку дали на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради в червні 2021 року. Тоді йшлося про надбудову, добудову і влаштування підземного паркінгу. Забудовники бачили, визнавали, що вілла в занедбаному стані, і запевняли, що фактично дадуть їй "друге дихання", адже частину дерев’яної автентики планували зберегти. Але віллу наприкінці жовтня 2021 року зруйнували повністю. Зараз тут новобудова на 6 поверхів і 17 квартир. <img style="height:402px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388353_5388911564284886816_new_960x380_0.webp" alt=""> Еспресо.Захід звертався по коментар до головного архітектора Львова Коломєйцева, утім чиновник, імовірно, часу на спілкування з журналістами не знайшов, бо відповіді щодо коментаря редакція так і не отримала. Ми готові опублікувати наданий коментар головного архітектора в будь-який час.У 2021 році Еспресо.Захід писав про боротьбу за віллу "Кароліна" на вулиці Колумба. На той момент виконавчий комітет Львівської міської ради вже ухвалив рішення на користь забудовника, але пам’яткоохоронці вірили, що віллу ще можна врятувати, якщо за справу візьметься управління архітектури історичного середовища. Сьогодні на місці історичної будівлі житло преміумкласу. Забудовник – БК Continent – продає там квартири за ціною від 4 до 11 млн грн. Про минуле нагадує хіба назва комплексу – ЖК "Вілла Кароліна".Керівниця управління історичного середовища Тетяна Балукова переконує, що для міської влади важливий кожен будинок в місті, незалежно від того, має він статус пам’ятки чи поки не має. Однак захищати будівлі зі статусом легше. "Важелі впливу полягають у тому, що, якщо будинок є пам’яткою, то ми можемо факт самовільних будівельних робіт виносити на індивідуальну комісію і після цього штрафувати власника. Якщо це юридична особа, то до 170 тис. грн, а якщо фізична особа, то, на жаль, максимальний штраф становить 1700 грн", – пояснила державна службовиця.Вона каже, що місто не може зобов’язати власників ремонтувати будинки. "Якщо стан будинку не загрожує мешканцям і перехожим, елементи не падають на хідники, то ти не можеш зобов’язати мешканця проводити реставраційні роботи вчасно, хоча в охоронному договорі це написано. Бо що таке вчасно? Для когось вчасно може бути, коли фарба трошки посвітлішала, а для інших – коли елементи вже дійсно аварійні", – розповіла керівниця управління охорони історичного середовищаВнести той чи інший будинок до числа пам’яток може як архітектор, так і будь-хто з пересічних містян. У першу чергу потрібно подати облікову документацію в управління охорони історичного середовища міста. Потім її передають до департаменту архітектури Львівської ОДА, а пізніше надсилають у Міністерство культури."Тут усе дуже залежить від того, наскільки швидко область і Міністерство культури розгляне. Ми насправді це швидко розглядаємо", – запевнила Балукова.Вона вважає, що мешканцям історичних будинків і забудовникам варто повернутися до європейських цінностей, якщо вони справді мають бажання рухатися в Європу. Бо там, каже вона, ніхто б не посмів нищити історію. Що кажуть забудовники про збереження історичної спадщиниВарто, аби всі учасники процесу неухильно дотримувались чітких правил. Адже не завжди винні девелопери, які нібито бездумно руйнують історичну спадщину. Часом формулювання про недобросовісних забудовників є намаганням перекласти відповідальність із хворої голови на здорову, впевнений виконавчий директор Асоціації західноукраїнських забудовників Юрій Мартинюк. Він пояснює, що основна мета будь-якого бізнесу – підприємницька діяльність і отримання прибутку. А вже влада встановлює рамки, в яких бізнес працюватиме."Якщо ми говоримо про збереження історичної спадщини, то в Україні є величезна кількість нормативно-правових документів, починаючи від основного базового закону, закінчуючи різними наказами профільних міністерств, органів місцевого самоврядування, контролюючих структур. Основне завдання – не порушувати закон. І від державних інституцій залежить, наскільки якісно вони контролюють виконання цього законодавства", – каже Мартинюк. А прикладів, коли історичні будівлі руйнуються, перебуваючи в державній чи комунальній власності, значно більше, ніж тих, де винуватцями є приватні структури. "Звинувачувати забудовників, чи автомобілістів, чи виключно бізнес у цій ситуації, як на мене, – фарисейство. Дуже часто ми маємо прецеденти, коли саме влада не зовсім сумлінно чи професійно виконує свої обов’язки, а потім, коли виникає проблема, старається перекинути відповідальність на будь-кого іншого: на бізнес, на активістів, на третю силу", – зазначив виконавчий директор Асоціації західноукраїнських забудовників.Він вважає, що зберегти історичну архітектуру можна завдяки якісному правовому полю, а головне – неухильному дотриманню відповідних законодавчих норм і обмежень, які регламентують захист архітектурних або культурних пам’яток. "Забезпечити це є обов’язком і функціями держави й влади. І якщо хтось із представників влади каже, що він не може цього зробити, то він або не фахівець, або неякісний управлінець, або ж там є інші причини. Якщо недосконалі закони, давайте разом їх змінювати. Але важливо усім чітко дотримуватися норм чинного законодавства, а відповідальність за наслідки його порушення чи недотримання має бути однаково невідворотною не лише для бізнесу, а й для чиновників", – підсумував Юрій Мартинюк. <img style="height:540px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/295000_296000/295456_11_new_960x380_0.webp" alt="Львів, архітектура та скульптура">Львів, архітектура та скульптура. Фото: Андріана СтахівЯк історичну спадщину зберігають у ЄвропіЕспресо.Захід переслав кілька зразків інтеграції історичних будівель у львівські новобуди українській архітекторці Олені Цимбалюк, яка зараз живе та працює у Великій Британії. Фото вілли "Швейцарія" шокувало її саму і її британських колег, яким вона продемонструвала зображення."Зараз намагаюся хоч приблизно щось таке уявити в Британії і мені поки не вдається. Тут навіть якщо завдання таке дати, то в архітектора рука не підніметься. Якщо чесно, це вбудована частина в новобудову, а не збереження архітектурного спадку. Всі відносини зарегульовані стосовно власності й території, на якій стоїть будівля, та будівель навколо. Добудувати якийсь сучасний фрагмент – нормальна практика. Але британці жорстко стежать за кольором, матеріалами, висотою, впливом на загальний міський ландшафт. Можуть спитати методи та підходи до відновлення якихось конструкцій чи фрагментів з детальним описом, перш ніж навіть до робочого проєкту дійде", – розповідає Цимбалюк.Фахівчиня каже, що у Британії створювати реєстр старожитностей почали ще у 18 ст., а в 20-му дійшли до строгого висновку – збереження має бути з автентичними матеріалами, технологіями та з найбільш можливим збереженням внутрішнього простору, якщо він являє культурологічну цінність. Наприклад, зразок побуту 16 століття зального житлового будинку (Hall House)."Якщо перекриття дубове, то значить шукаємо дуб. Якщо нарізане певним чином, то значить треба повністю відновити. Місцевий ринок майстрів на це радо відгукується. Тут є просто неймовірні люди, які вміють працювати з деревом за старими традиціями, відновлювати конструкції різних конфігурацій. Школа реставрації вражає", – ділиться архітекторка.Так Олена Цимбалюк розповіла, що спостерігала, як майстер займається реконструкцією вітражів знаменитого Лінкольнського собору. Сидячи на риштуванні, знімає кожне скельце, чистить вручну і ставить назад. Роботи в одному трансепті, каже, років на 5."В Україні попиту такого нема. Замовники вважають, що тут намазати, тут замазати – і достатньо, ніхто не побачить та й простоїть довго. Ще немає усталеного розуміння, що таке збереження, що і навіщо ми зберігаємо, яку історію розповідаємо", – каже Цимбалюк.Ще однією перевагою британської системи охорони історичної спадщини архітекторка вважає її оперативність. Надати тій чи іншій будівлі статус пам’ятки можуть буквально за добу. Зняти з реєстру теж можуть, якщо обʼєкт втратив те саме ціннісне, що стало приводом для внесення в реєстр."Будь-яка цивільна особа може подати заявку, щоб внести об’єкт в реєстр. Внесення тут відбувається напрочуд швидко, буквально за ніч. Взагалі, всі зміни проходять погодження в міських радах. Проєкт викладають у мережу для коментування, а безпосереднім сусідам надходить лист додому щодо зауважень чи пропозицій. Тож про нові проєкти чи наміри відомо місцевим. Інколи громада захищатиме щось значуще для своєї місцевості. Знову ж таки спираючись на розуміння, чому обʼєкт цінний, що хочуть ним сказати", – розповідає Олена Цимбалюк. <img style="height:449px;width:809px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/388000_389000/388379_7656555_new_960x380_0.webp" alt=""> Тих, хто порушив правила, наприклад затулив сусіду сонце, можуть змусити повернути все, як було. Ще гірше тим, хто пошкодив історичну пам’ятку. Надійде припис відновити до оригінального стану."Оскільки несанкціоновані роботи на обʼєкті спадщини є кримінальним злочином, а це як чорна мітка на всій репутації (кредитні рейтинги, соціальні тощо), то власник отримує повний пакет пригод. Йому доведеться залучити усіх вузькокваліфікованих спеціалістів-реставраторів, бо лише підрядником виконати припис не вийде. Тому тут, як правило, намагаються усе ретельно перевірити з самого початку, аби уникнути неприємностей. Тут рідко просто вночі щось знесуть. Як правило, всі ціннісні садиби давно внесені в усі реєстри", – наголошує Олена Цимбалюк."Місцева влада не має концепції розбудови міста"Важливу роль у процесі збереження історичних будинків відіграють небайдужі львів’яни, які борються за збереження будівель, організовують акції, публічні дискусії та інформують про проблеми руйнування спадщини.Натомість нові власники старовинної забудови відчувають повну безкарність, наголошує Оксана Бойко. "Нинішнім забудовникам, заробітчанам, потрібна територія, а не будинок. Тому вони приглядаються до вілл, аби на тому місці збудувати якусь висотку. А особливо, якщо ця вілла не має статусу пам’ятки, то це досить легко робиться", – розповідає вона.Пам’яткоохоронця каже, що й статус пам’ятки не є гарантією збереження будівлі. Адже деякі недобросовісні девелопери не гребують нічим, щоб досягнути своєї мети. Так, Бойко називає знищення вілли на Ярославенка, 30 корпорацією РІЕЛ "аферою чистої води", виконану з фальшуванням документів. І це – далеко не єдиний такий випадок."Щодо вілли Йоанни Лоренс, то тут, як кажуть, "перемогло бабло". Моя боротьба за ту віллу виявилася боротьбою з вітряками. Там була цинічна афера з паралельним виготовленням фальшивої бездарної документації. Три дні тягачі знущалися з тієї будівлі, а вона була так добротно збудована, що її не могли розтягнути просто так. І, до речі, цей забудовник брехав львів’янам. Казали, начебто залишать елементи, інтегрують, а вони повністю знищили її. Тепер бачать, яке там лайно збудували", – розповідає Оксана Бойко.Вона каже, що міські чиновники не мають концепції чи бачення, який вигляд мало б мати місто."Місто забудовується хаотично, без генерального плану, який би мав регулювати ту забудову. В історичному ареалі, серед малоповерхової забудови, виростають монстри і страховиська. Утворюються цілі гетто з жахливих хмародерів з величезними площами забудови. Про якусь архітектуру взагалі не йдеться. Інфраструктура цілком відсутня, без шкіл, без садочків, без лікарень, без паркінгів, без озеленення", – наголошує архітекторка.Вона, як і керівниця управління історичного середовища, вважає штрафи за пошкодження історичних будівель сміховинними. "Статус історичної пам’ятки, архітектурної чи мистецької, мав би бути гарантією її цілковитого збереження. А так зовсім не є. Об закон вони просто витерли ноги. Потрібно робити покарання за такі грубі порушення якомога жорсткішим", – підсумувала Оксана Бойко.З кожним роком унікальних історичних будівель у Львові стає все менше. Пам’яткоохоронці кажуть, що причин цьому є безліч – від байдужості мешканців до недосконалого законодавства. А зараз до цих проблем додались і обстріли росіян.Так, до прикладу, сталось з актованою ракетною віллою "Сонечко", що на вул. Мельника. Будинок був побудований у 1905 році архітектором Августом Богохвальським на замовлення директора Великого міського театру Людвіка Геллера. Віллу збудували у закопанському стилі, з елементами сецесії. Профінансувати відновлення історичної будівлі пообіцяв уряд Польщі.