Про це повідомляє ЛМР, передає “Еспресо.Захід”. Чин похорону Віталія Сокура розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисника на Личаківському кладовищі.Чин похорону Олега Дмитрика розпочнеться о 12:00 у Соборі Пресвятої Богородиці УГКЦ села Малехів. Поховають захисника на місцевому кладовищі у Малехові. Довідково про захисниківОлег Дмитрик (19.11.1971-01.03.2025) Львів’янин.
Навчався в місцевій Середній загальноосвітній школі. Після її закінчення здобув освіту у Середньому професійно-технічному училищі №26 міста Львова (сьогодні – Державний навчальний заклад “Львівське вище професійне училище інформаційно-комп’ютерних технологій”). Згодом проходив строкову військову службу в лавах піхоти.Упродовж всього життя працював автослюсарем, відзначався високим професіоналізмом та відданістю справі. Захоплювався рибальством та автомобілями, був надзвичайно доброю і спокійною людиною.Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації вступив до лав 42-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання із оборони суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини на Харківщині та Донеччині.В Олега Дмитрика залишилися дружина та двоє дітей. Віталій Сокур (14.07.1978-09.04.2025) Львів’янин.
У 1985-1995 роках навчався в Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 48 міста Львова. Після завершення навчання проходив строкову військову службу в Білій Церкві, де отримав звання “головний сержант”. Пізніше здобув вищу освіту в Закарпатському державному університеті за спеціальністю “Економіка та підприємництво”.У 1999-2006 роках працював на Приватному підприємстві “Хом’як”, де пройшов шлях від автомеханіка до керівника мережі автомагазинів і станцій технічного обслуговування. У 2010-2019 роках працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю “Аркан”, а з 2019 року активно розвивав сімейний логістичний бізнес.За словами рідних, Віталій був дуже відповідальною, мужньою, чесною і справедливою людиною. Відзначався трудоголізмом і досягав успіху у всіх своїх починаннях. Був великим прихильником мотоциклетних подорожей.Лейтенант. Із перших днів повномасштабного вторгнення Росії добровільно став на захист Батьківщини від загарбників, приєднавшись до лав 63-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, брав безпосередню участь у звільненні Херсонщини від окупантів. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест” та іменною зброєю.У Віталія Сокура залишилися дружина, двоє синів, мама та брат.Пережив тяжке поранення на війні, але загинув вдома від нещасного випадку: на Львівщині попрощаються зі Степаном Ващуком