Історію воїна розповіли у Leleka Foundation Ukraine.Артурові 24 роки. Він родом із села Стрілецький Кут, закінчив медичний коледж у Чернівцях і має фах фельдшера.”Коли почалося повномасштабне вторгнення, я служив у Національній гвардії, де й підписав контракт. Мій перший бойовий виїзд був на Бахмутський напрямок”, – пригадує Артур Радомський.Згодом були бої під час контрнаступу на Запорізькому напрямку, Курахове на Донеччині, оточення. Потім — вісім місяців у полоні.”Під Кураховим ми потрапили в кільце. Я опинився в полоні. У травні 2025 року повернувся додому, пройшов реабілітацію та знову долучився до війська”, – розповідає боєць.Після звільнення Артур урочисто зняв свій портрет з Алеї слави полеглих і зниклих безвісти у своїй громаді.Нині він знову на фронті — служить бойовим медиком у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Каже, що повернувся, бо присяга залишається незмінною, а нових людей у війську катастрофічно не вистачає.Вдома на Артура чекають дружина Марина та п’ятирічний син Вадим.Десантники 82-ї Буковинської бригади звільнили Сухецьке на Донеччині.