Більше про життя Станіслава Лема розповість “Еспресо.Захід”. Станіслав Лем – всесвітньо відомий польський письменник-фантаст, філософ та футуролог, уродженець Львова. Він є найбільш перекладаним польським автором у світі: його твори перекладені більш ніж 50 мовами і розійшлися накладом понад 40 мільйонів примірників. Лема часто називають провидцем майбутнього за здатність передбачати тенденції науки і техніки у своїх творах. Лем народився 12 вересня 1921 року в міжвоєнному Львові, у забезпеченій родині лікар. За національністю він польський єврей – батьки вважали себе поляками єврейського походження. Дитинство і юність Станіслава пройшли у рідному Львові, де він закінчив престижну Другу міську гімназію (нині ліцей №8. Початок Другої світової війни юнак зустрів у Львові, переживши радянську окупацію 1939–1941 років та жахіття нацистської окупації. 1945 року родина Лемів репатріювалася до Кракова, і відтоді життя письменника було пов’язане з Польщею. У Кракові Лем продовжив навчання на медичному факультеті Ягеллонського університету, але все більше часу присвячував літературі. Перші літературні спроби Лема з’явилися відразу після війни. Ще студентом він дебютував фантастичною повістю “Людина з Марса” (1946), а у 1951 році вийшов друком його перший науково-фантастичний роман “Астронавти”. Протягом 1950–1960-х років письменник неймовірно продуктивно творив, випускаючи майже щороку нову книгу. Серед найвідоміших його творів – романи “Соляріс” (1961), “Високий Замок” (1966, автобіографічна повість про львівське дитинство), “Непереможний” (1964), сатиричні збірки “Кіберіада” (1965) і “Казки роботів” (1964), філософсько-футурологічні есеї “Сума технології” (1964) та двотомник “Фантастика і футурологія” (1970). Саме вихід у 1961 році роману “Соляріс” про контакт людства з океанічним розумом іншої планети приніс Лему світову славу. Цей роман увійшов до канону світової наукової фантастики і згодом був екранізований декілька разів (зокрема, культовий фільм Андрія Тарковського 1972 року). У 1970-х–80-х роках Лем продовжував активно писати, хоча його стосунки з владою та літературним істеблішментом були непростими. Письменник критично ставився до багатьох аспектів радянської дійсності, через що мав напружені відносини з цензурою. Запровадження воєнного стану в Польщі 1981 року змусило Лема тимчасово емігрувати – спершу до Західної Німеччини, потім до австрійського Відня. Наприкінці 1980-х, зі зміною політичної ситуації, він повернувся до Кракова, де прожив решту життя. Станіслав Лем помер 27 березня 2006 року у Кракові на 85-му році життя. Його творчий доробок – понад 40 томів прози, есеїстики та критики – досі впливає на світову літературу, кіно та наукову думку. За словами самого Лема, він прагнув знайти відповідь на питання, ким є людина і яке її місце у Всесвіті, розмірковуючи про майбутнє людства та наслідки технологічного прогресу.Львівські роки Станіслав Лем зростав у довоєнному Львові, що суттєво сформувало його особистість. Родина Лемів мешкала у великій кам’яниці на вулиці Браєрівській, 4 (нині вул. Богдана Лепкого). 
Будинок, в якому мешкав Лем у Львові (нині вулиця Богдана Лепкого, 4), фото: ВікіпедіяБатько, Самуїл Лем, був знаним лікарем-отоларингологом і приймав пацієнтів у власному помешканні. Частина квартири слугувала очікувальнею та кабінетом лікаря, де маленький Станіслав мав доступ до батькової медичної бібліотеки. Згодом Лем згадував, що в дитинстві годинами просиджував на балкончику батькового кабінету, гортаючи медичні атласи і мріючи про технічні дива. Змалку він цікавився технікою, конструював моделі машин і захоплювався науковими винаходами – це відобразилося пізніше у його письменницькій уяві. Освіту Лем здобував у другій Львівській гімназії імені Кароля Шайнохи – одному з найпрестижніших навчальних закладів міста (сьогодні Львівський ліцей №8). В гімназії він виявив блискучі здібності: закінчив навчання 1939 року із відзнакою з усіх предметів, включно з релігієзнавством (відвідував уроки “мойсеєвої релігії”). Юний Лем мріяв стати інженером і вступити до Львівської політехніки, але ці плани перекреслили історичні обставини. Після приєднання Західної України до СРСР радянська влада не прийняла його до політехніки через “буржуазне походження” родини. Лише за клопотанням батькових знайомих Станіслав у 1940 році був зарахований до новоствореного лікувального факультету Львівського медичного інституту. Однак навчання тривало недовго – у червні 1941-го місто окупувала нацистська Німеччина, і Лем опинився перед загрозою знищення через своє єврейське походження. Період нацистської окупації Львова (1941–1944) став найтяжчим випробуванням у житті Лема. Більшість родичів його сім’ї загинули під час Голокосту. Самому Станіславу дивом вдалося врятуватися. Щоб уникнути депортації до ґетто, Лем отримав фальшиві документи на ім’я Яна Донабідовича, видаючи себе за християнина вірменського походження. Він влаштувався працювати механіком на складі вторинної сировини “Rohstofferfassung”, де збирав і різав на металобрухт старі машини. Ця робота і “правильні” папери давали тимчасовий захист від облав. У перші місяці окупації Лем носив на одязі нашивку із зіркою Давида, як того вимагали для євреїв, і навіть тримав при собі капсулу з отрутою – про всяк випадок, якщо потрапить до гестапо. Восени 1942-го ситуація погіршилася: нацисти перейшли до остаточного винищення євреїв Львова. Юнак мусив кинути роботу і переховуватися на горищах та у підвалах знайомих по “арійським” документам. У ці страшні місяці підпільного життя Лем, щоб відволіктися, взявся за письменництво – саме тоді ним був написаний перший чернетковий роман “Людина з Марса”. Цей рукопис, а також кілька зошитів з юнацькими віршами, Лем пізніше знищив або втратив, але творчість стала для нього порятунком від відчаю. У липні 1944 року радянські війська вибили німців зі Львова. Станіслав Лем, переживши війну, покинув рідне місто наступного року разом з батьками – вони виїхали до польського Кракова під час повоєнної репатріації населення. Більше до Львова письменник так і не повернувся. Спогади про львівське дитинство залишилися для нього болючими і водночас дорогими серцю. Довгий час Лем майже не згадував публічно про свої львівські роки – ця тема була для нього свого роду табу. Лише 1966 року він опублікував мемуари “Високий Замок”, де в ліричній формі описав світ свого дитинства у Львові. Письменник зізнавався, що у книжці залишив багато “між рядків”, свідомо оминаючи найтрагічніші моменти воєнного лихоліття. 
Станіслав Лем, Краків (Польща), 30 жовтня 2005, фото: ВікіпедіяЦікаві факти Провидець технологій. У своїх науково-фантастичних творах Станіслав Лем напрочуд точно передбачив появу багатьох технологій майбутнього. Задовго до їх появи він писав про віртуальну реальність, глобальну мережу аналогічну сучасному інтернету, надшвидкі комунікації, клонування та інші новітні винаходи. Зокрема, у праці “Сума технології” (1964) Лем розмірковував про вплив цифрових мереж на суспільство і навіть застерігав про небезпеки, такі як надмір поширення інформації, порнографії чи виникнення тіньового “даркнету” – фактично описав ті явища, з якими людство зіткнулося десятиліттями потому.Натхненник “Матриці”. Голлівудські режисери Брати (нині Сестри) Вачовські черпали натхнення з творчості Лема при створенні культового фільму “Матриця”. Зокрема, їх надихнув роман Лема “Футурологічний конгрес” (1971), в якому описано ілюзорну реальність і вплив психотропних технологій.Світова слава “Соляріса”. Роман “Соляріс” – найвідоміший твір Лема – став класикою світової фантастики і приніс автору світове визнання. Ця глибока філософська історія про контакти з інопланетним океанічним розумом була двічі екранізована видатними режисерами: у 1972 році радянський майстер Андрій Тарковський створив атмосферний фільм “Соляріс”, а у 2002 році вийшла голлівудська екранізація Стівена Содерберга. Обидві стрічки стали знаковими, популяризувавши ідеї Лема серед ще ширшої аудиторії. Сам Лем, щоправда, критично ставився до екранізацій та вважав, що жоден фільм повністю не відтворив філософської глибини його роману.
Джордж Клуні у фільмі “Соляріс” Стівена Содерберга, фото: з відкритих джерелНайпопулярніший польський письменник у світі. Станіслав Лем утримує рекорд за кількістю перекладів серед усіх польських авторів. Його книги видано 52 мовами загальним накладом понад 42 мільйони примірників. Лем – фактично найпопулярніший неангломовний фантаст світу, чий внесок у жанр наукової фантастики порівнюють з вкладом Герберта Веллса чи Айзека Азімова. Попри це, сам Лем доволі скептично ставився до ярлика “письменник наукової фантастики” – він не любив цього терміну, вважаючи свої твори радше інтелектуальними експериментами про майбутнє людства, а не просто “космічними пригодами”.Вшанування пам’яті. 2021 рік, коли відзначалося 100-річчя від дня народження Станіслава Лема, був офіційно проголошений у Польщі Роком Лема. По всій країні та за її межами відбувалися тематичні заходи під гаслом “Lem 2021: Я бачив майбутнє”. У рідному Львові пам’ять про письменника увічнено встановленням меморіальної таблиці на будинку по вул. Лепкого, 4, де він народився і жив до війни. Також 2021 року на території креативного центру Lem Station (колишнє трамвайне депо) відкрито великий стінний мурал, присвячений Лему, створений у співпраці зі містом Катовіце. Цей мурал з цитатою “Нам не потрібні інші світи, нам потрібні дзеркала” (слова з “Соляріса”) символічно об’єднав два міста, де одночасно з’явилися його частини. На честь фантаста також названо одну з площ Львова (площа Станіслава Лема біля Lem Station) та провулок у Києві. А у космосі на його честь названо малу планету (3836) Lem, відкриту астрономом Миколою Чернихом.