Еспресо.Захід розповість про трагічні події, які спіткали українців.Один з найжорстокіших нападів на цивільне населення історики саме так і називають – "Різня в Горайці". Трагічна подія задокументована у польській та українській історіографії.Нині село Гораєць розташоване на території Польщі, за 86 кілометрів від Ряшева. Метою акції нібито було знищення штабу Української повстанської армії. Але в Горайці на той час не перебувало жодного підрозділу УПА. Єдиною озброєною силою в селі був невеликий відділ української самооборони.Історичний контекстНезадовго перед початком Другої світової війни в 1938 році у Горайці жило майже 93% українців, решта поляки та євреї. У 1939 році після розподілу Польщі біля цього села пройшла лінія кордону між Третім Рейхом та Радянським Союзом. Тому спершу село було в утвореній гітлерівцями Генеральній губернії, а сільський цвинтар вже в СРСР. Там так само опинився населений поляками присілок Дібровка. Його мешканців з прикордонної території НКВС депортував у Сибір. У 1944 році, після того, як через село пройшла німецько-радянська лінія фронту, воно відійшло до Польщі. Через деякий час, за наказом польського командування, там мали знищити штаб Української повстанської армії. Але в Горайці на той час не перебував жоден підрозділ УПА. Операцію проводив Корпус внутрішньої безпеки Польщі – підрозділ, створений прокомуністичною владою за зразком НКВС. Як відбувались трагічні події5 квітня о 21:00 Другий окремий операційний батальйон Корпусу внутрішньої безпеки Польщі, спільно з міліцією, вийшов з казарм в Любачові.Вдосвіта батальйон, поділений на чотири групи, зайняв бойові позиції. Село Гораєць разом з його присілками оточили. Спочатку обстріляли артилерією, потім пішла піхота. Уже за годину Гораєць захопили. Військові підрозділи перебували в населеному пункті до 10:00 год ранку, вбиваючи мешканців села. Зокрема, лише на території одного з господарств розстріляли близько 60 осіб. Будівлі в Горайці були підпалені, в них живцем згоріли жителі, котрі там ховалися. За кілька годин загинуло 174 особи, серед них 32 жінки, 35 дітей та 19 жителів, вік яких перевищував 60 років. Наймолодшому з убитих було лише 6 тижнів, найстаршому 80 років. Як згадує член гораєцького Самооборонного кущового відділу Михайло Лівчанин на псевдо "Семененко": "Коли дізналися, що в селі нікого нема, почали атакувати зі всіх сторін, мордувати мешканців, стріляти жінок та дітей".Завданням польських відділів було залякування українських мешканців села з ціллю примусити їх до залишення території Польщі.Пам’ять про закатованих українців відновилась лише після НезалежностіВпродовж тривалого часу про жертв різні в Горайці не згадували. На початку 90-х років на цвинтарі в селі, на якому поховано жертв злочину, встановили табличку з відповідним написом : "Тут, на цьому цвинтарі та в цій могилі спочивають 185 мешканців Горайця. Загинули IV 1945 від рук Окремого Операційного батальйону Корпусу Внутрішньої Безпеки Польщі. Нехай та земля буде їм небом."21 березня 1994 року уряд Польщі і України підписав угоду про збереження місць пам’яті поховання жертв війни та політичних репресій.У 1996 році розпочали процес отримання дозволу на будівництво пам’ятника. Ініціювала спорудження меморіалу очевидиця тих страшних подій Євдокія Філь, котра упродовж 12 років, аж до смерті в 2009 році, збирала дозволи на встановлення пам’ятника, кошти на його спорудження та прізвища невинно закатованих односельців. Кінцевий термін спорудження меморіалу і його відкриття були прописані в Протоколі реалізації угоди між урядами України й Польщі упродовж 2005—2007 років, але затягнулося через брак коштів і було закінчено лише у 2010 році.Відкриття пам’ятника, за участю представників польської та української влади, відбулося 21 серпня 2010 року. На пам’ятнику, розміщеному на кладовищі, розташовані три хрести, поіменний список жертв злочину 6 квітня 1945 року, а також список жителів села, котрі трагічно загинули в 1942-1947 роках. "На краю села, посеред молодих березових та соснових насаджень, знаходиться старе українське кладовище. Завдяки зусиллям колишніх мешканців Горайця воно огороджене, тут зведений пам’ятник жертвам насильства з боку польських збройних формувань. Серед порослих мохом старих, камінних хрестів стоїть капличка і декілька багатших пам’ятників родини місцевої шляхти – баронів Бруницьких. З одного боку, вони значно вирізняються серед простих українських хрестів, з іншого – є наочним прикладом споконвічного співіснування та неоднозначного минулого цієї землі", – писала газета для українців у Польщі "Наше слово". <img style="height:480px;width:480px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/391000_392000/391710_cvyntar_v_gorajcs_new_960x1140_0.webp" alt=""> Після різні 6 квітня 1945 року Гораєць неодноразово грабували, а мешканців, які залишились – арештували.У травні 1946 року під час IV етапу Виселення українців з Польщі, 19 родин виселили до УРСР. У 1947 році 144 українці, що залишились в Горайці, вислали на північні терени Польщі на так звані "Повернені території" в рамках проведення акції "Вісла".