Програму опублікували на сайті Мукачівської греко-католицької єпархії, передає "Еспресо.Захід".Урочиста подія відбудеться 3 травня у селі Білки на Закарпатті. Чин беатифікації очолить архієпископ та митрополит Лодський (Польща) кардинал Гжегож Рись. Програма подіїП’ятниця, 2 травня 2025, село Білки9:00 – Молодіжна проща з Джублика до Білок13:00 – Привітання паломників у Білках17:00 – Вечірня молитовна програма18:00 – Божественна літургія20:00 – Молодіжна програма. ЧуванняСубота, 3 травня 2025, село Білки8:00 – Ранкова молитовна програма. Матері в молитві11:00 – урочиста Божественна літургія з беатифікацією. Чин беатифікації очолить Його Еміненція кардинал Гжегож Рись13:00 – Індивідуальне вшанування реліквій14:00 – Вервиця з розважанням15:00 – Духовна музична програма17:00 – Акафіст18:00 – Велика вечірняНеділя, 4 травня 2025Ужгород, Кафедральний собор9:30 – Подячна Божественна літургія. Вкладення частини мощей до собору12:00 – Зустріч з духовенством та семінаристамиБілки9:30 – Утреня11:00 – Вервиця12:00 – Подячна Божественна літургія. Вкладення мощей на постійне місце перебуванняЩо відомо про отця Петра ОросаПетро Орос народився 14 липня 1917 року в угорському селі Бірі в сім’ї греко-католицького священника. Втративши батька в 1919 році разом із братом Іваном та мамою, переїхав до села Березники Свалявського району. Тут мешкав його дідусь, отець Кирило Раковський. У 1921 році родина Оросів переїхала в Керецьки. А 1926 року у віці 9 років Петро Орос залишився сиротою – померла його мати. Невдовзі Петра забрала на виховання родина отця Сабова зі Скотарського. У 1937 році Петро закінчив гімназію у Хусті і цього ж року вступив до Хустської Духовної семінарії, яку успішно закінчив 1941 року.Прийняв ієрейські свячення він 28 червня 1942 року, а свою душпастирську діяльність розпочав у селі Великі Ком’яти Виноградівського району. 19 грудня 1944 року, за свідченням отця Стефана Бендаса, передбачаючи наступні утиски з боку радянської влади та розуміючи необхідність переходу єпархії у підпілля, в якому може загинути й сам, владика Теодор Ромжа таємно висвятив Петра Ороса на єпископа. А 1946 року його призначили на вільну парафію у селі Білки Іршавського району.Упродовж 1948 року місцеві представники радянської влади вдавалися до різних методів впливу, щоб схилити отця Петра на перехід до російського православ’я. Йому, як і всім іншим священникам, які не поступилися своїми переконаннями, заборонили виконувати душпастирську працю. Але священник залишився вірним своєму покликанню, продовжував підпільно зі своїми вівтарними братами отцями Іваном Маргітичем, Іваном Романом та Іваном Ченгері таємно обслуговувати греко-католицьких вірників Іршавщини й Виноградівщини.Непокірність священника дратувала можновладців. І врешті на початку 1953 року його заарештували й відправили до Ужгорода, у слідчий ізолятор КДБ, де він перебував під арештом понад два тижні. Вже влітку того ж року поблизу Імстичівського мосту радянський міліціонер намагався заарештувати отця Петра, але йому пощастило зникнути між верболозом. Коли священник повертався з Імстичівського монастиря, в якому підпільно відправив службу Божу, біля мосту на річці Боржаві, у нього вперше двічі стріляли, проте не влучили. Він був вимушений жити у постійній небезпеці, без відпочинку, сну та надійного притулку.Напередодні празника Успіння Пресвятої Богородиці 27 серпня 1953 року, у селі Великі Ком’яти він відслужив велелюдну Святу літургію, сповідав та причащав вірян. А після цього вирушив пішки на залізничну станцію до села Сільце. Тут його заарештували і повели у напрямку села Заріччя. Проте поблизу хреста пролунали два постріли, отця Петра вбили. Тіло розстріляного відвезли до моргу Іршавської лікарні, а через кілька днів потай від людей закопали між терням поблизу села Кам’янське Іршавського р-ну. Пізніше останки відкопали працівники міліції та КДБ і вивезли в напрямку Іршави.Закарпатському політвʼязню часів СРСР Івану Мирону вручили нагрудний знак "Сила Срібної землі".