Сьогодні, 14 вересня, минає 40 днів після загибелі стрільця санітара 3-ї окремої штурмової бригади Марини Гриценко. Марина Гриценко народилася у смт Ріпки Чернігівській області. До війни Марина навчалася на факультеті історії у Національному університеті “Чернігівський колегіум” ім. Т.Г. Шевченка, працювала старшим науковим співробітником та головним зберігачем фондів Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Галагана. Захоплювалася музикою та українською історичною обрядовістю.Як розповіли її друзі на сторінці Пласт Чернігів, у 2021 році Марина приєдналася до організації “Пласт”, стала виховницею молоді та писарем станиці Чернігів. Пластову присягу склала вже перебуваючи у лавах ЗСУ у жовтні 2023 року в Батурині. У 2023 році Марина долучилася до лав ЗСУ та стала стрільцем-санітаром в 3-й окремій штурмовій бригаді. Як бойовий медик із позивним “Мері” брала участь у боях за Харківщину. У січні 2025 року, за заслуги перед Україною, отримала із рук Президента України орден «За мужність».У травні 2025 їй виповнилося 39 років, а вранці, 7 серпня, її життя обірвав ворожий дрон, коли Марина разом із двома побратимами виконували бойове завдання. Подруга Марини, Галина Шевченко, яка зараз опікується донькою загиблої, згадує якою була бойова медикиня “Мері”: ситуація, коли підрозділу, в якому служила “Мері” довелося відходити із позицій. По дорозі вони зустріли підрозділ, який йшов їм на допомогу і закликав долучатись, щоб відбити позиції. Не всі долучились, а “Мері” пішла із ними. Бо їй не стільки був потрібен наказ, як те, що вона може справді зробити. “Я впевнена в тому, що навіть якби їй тоді наказали відступати, але вона знала, що хтось їде на виручку, вона б все одно зробила так само. Бо так підказувало їй серце. І так вона була дуже обережною завжди, бо дуже любила свою доньку, любила це життя, але інколи складається так ситуація, що обережність ніяка не допомагає”, – розповіла Галина. Колеги Марини створили петицію про присвоєння військовій медикині звання Герой України посмертно.Іменне дерево Марини Гриценко уже десяте на території парку культури у Львові. Дерева обираються рідкісні та довговічні. Зокрема, в пам’ять “Мері” посадили Криптомерію Японську, яка ростиме 300-400 років. Біля кожного саджанця встановили таблички з іменами захисників. Ідея такого вшанування належить директорові Парку культури та одночасно військовому 38-ї окремої бригади морської піхоти Олександру Молодому. “Ми обираємо кого відзначити серед наших загиблих друзів. Особливо серед тих, які не були публічними й про яких багато не говорять. Марина була подругою нашої Ірини Вовк, пластунка. Перед тим ми садили дерева, а сьогодні встановлюємо таблички для Святослава Кравця, який деякий час працював у парку і годував нас дуже смачно, а Сашко Марченко – це рідний брат сержанта моєї роти. Він сам із Маріуполя, але переїхав до Львова”, – розповів “Еспресо” Олександр Молодий. Це унікальні види рослин, серед яких Паротія або “Залізне дерево”, червонолисті буки, дуб “Фастігіата”, платан “Мінарет”, криптомерія японська та інші. Дерева пам’яті пластунів, які загинули в російсько-українській війні, воїнів підрозділу БпАК 2 БМП 35 окремої бригади морської піхоти, а також Юрія Костика, Тараса Гурського, Василя Саченка, Рустема Мамут оглу Аблятіфа, Едуарда Хатмулліна, Марини Гриценко, Святослава Кравця та Олександра Суреша.