Більше про свято — в матеріалі “Еспресо.Захід”.26 жовтня віряни йдуть до храмів, щоб помолитися святому Димитрію (Дмитру), попросити в нього благословення та захисту.Раніше, за юліанським (так званим “старим”) календарем, свято відзначали 8 листопада. Після переходу УГКЦ та ПЦУ на новоюліанський календар у вересні 2023 року, дата змістилася на 13 днів раніше. Тож тепер святого великомученика Димитрія Солунського вшановують 26 жовтня.Хто такий святий Димитрій СолунськийУ ПЦУ розповідають, що святий великомученик Димитрій (від грецького Δημήτριος, Дімітріос) був сином таємних християн і походив з міста Солуня (звідси Солунський). Нині це сучасні Салоніки в Греції. Батько Димитрія був воєводою цього міста і жив в часи, коли царі-язичники підняли на християн жорстоке гоніння, тож відкрито сповідувати християнство він не міг. В юному віці батьки таємно хрестили Димитрія і виховували його у християнський вірі.Коли Димитрій став повнолітнім, батьки померли, залишивши йому своє майно. А цар Максиміліан, покликавши до себе нащадка воєводи Солунського і дізнавшись про розум та хоробрість у боях цього юнака, вирішив призначити молодого Димитрія правителем землі Солунської, водночас наказавши очистити її від “нечестивих християн”, караючи їх на смерть.Повернувшись додому, святий Димитрій зробив все навпаки. Він виступив проти поклоніння ідолам, пояснював солунянам заповіді Христові, навертав язичників до віри, викорінюючи багатобожжя.Цар Максиміліан дізнався про це і дуже розлютився. Він прибув зі свитою й військом до Солуні та викликав Димитрія, який, не ховаючись, розповів йому про свою віру, за що був ув’язнений. Ув’язнили тоді й багато містян-христинян.Різними випробуваннями намагалися змусити Димитрія зректися віри Христової, але дарма. Цар Максиміліан влаштував в той час гладіаторські бої, під час яких втратив свого улюбленого бійця Лія. А переміг його юнак-християнин Нестор, духовним вчителем якого був Димитрій. Дізнавшись про це, цар замість нагороди за перемогу велів стратити юнака, а Димитрія наказав проткнути списами. Так у 306 році великомученик відійшов до Господа.Його тіло викинули на поживу диким звірам, але християни поховали його. У Церкві кажуть, що на тому місці звершувались численні чудеса та зцілення. Коли пройшло багато часу, і гоніння на християн припинилися, над гробницею святого спорудили невеликий храмУ Церкві кажуть, що нетлінні мощі святого Димитрія виточували чудодійне й запашне миро, про що свідчили численні письменники й історики. Виточення мира почалося з VII століття. Через це святого великомученика Димитрія Солунського ще називають Мироточивим.Вшанування в УкраїніШанування святого Димитрія в Україні розпочалося ще за часів Київської Русі, невдовзі після її хрещення.У 70-х роках XI століття в Києві заснували Дмитрівський монастир, який пізніше став відомим як Свято-Михайлівський Золотоверхий. Заснував його син Ярослава Мудрого — великий князь Ізяслав, який у хрещенні отримав ім’я Димитрій.На честь святого в Україні й за кордоном споруджено чимало храмів.Димитрівська поминальна суботаТрадиція поминати померлих у суботу напередодні дня вшанування пам’яті святого Димитрія Солунського відома за соборними “Чиновниками” та монастирськими “Обхідниками”. В останніх під нею вказується поминання тільки спочилої монастирської братії. Водночас однією з перших згадок Димитрівської поминальної суботи як загального дня поминання всіх покійних є вказівка у збірнику XV століття.У 2019 році Священний Синод Православної церкви України, розʼяснюючи зміст Димитрівської поминальної суботи, пов’язав її також із сучасними подіями: вшануванням жертв голодоморів та репресій ХХ століття, загиблих мирних протестувальників в час Революції Гідності та загиблих воїнів і мирних мешканців – жертв російської військової агресії.Народні традиціїУкраїнські традиції кажуть, що в цей день не можна виконувати хатні чи польові роботи — це велике свято. Наші предки вірили, що Дмитро “замикає землю на ключ”, який зберігає аж до весни — саме він завершує землеробський рік.Також цього дня закінчувався період сватань, адже наближався передріздвяний піст — Пилипівка.У народі казали: “До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі — хоч комин витри”, натякаючи, що після цього часу дівчата вже погоджувалися на сватання без вагань.