Історію військової розповіли у Закарпатському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.Анастасія вирішила, що піде до ЗСУ ще коли вчилася у школі, адже в 2014 році її родина була змушена тікати з окупованого Донецька, а у 2022-му — знову, через повномасштабне вторгнення російської орди. Тому щойно дозволив вік, вона звернулася до ТЦК. Найважчим виявилося переконати командира підрозділу 128-ї бригади “Дике Поле”.Читайте також: “У нашій машині, слава Богу, ніхто не помер”: історія фельдшера 128-ї ОГШБр Рея”Я розповіла історію своєї родини, а потім сказала, що мотивована людина краща за якогось ухилянта”, – каже Анастасія.У бригаді пишуть, що військова думала, що найважчим випробуванням буде базова загальновійськова підготовка, але цей етап пройшла легко. А от керування FPV-дронами виявилося справжнім викликом: дрібна моторика і максимальна зосередженість були непростими для енергійної дівчини. Наступним випробуванням стало полювання на російські дрони.Читайте також: “Воює вже 10 років”: боєць 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади відзначив на фронті 35-й ювілей”Поряд зі мною були досвідчені хлопці — одному 59 років, другому 50. Вони могли б чудово впоратися й самі. Але для них було важливо, щоб саме я збила “Молнію”. Я дуже хвилювалася, у мене тремтіли руки, але вони мене підтримали. Наступні цілі я вже відпрацювала набагато спокійніше”, – розповідає захисниця.На фото Анастасія тримає не “Молнію”, а звичайного “ждуна” — російський дрон на оптоволокні. Зазвичай заряджені вибухівкою “ждуни” стоять уздовж доріг і чекають на появу автівки. Цього “ждуна” Анастасія та її побратими помітили раніше й перерізали оптоволокно.
фото: Закарпатський ОТЦК та СП