Її історія тісно пов’язана з релігійними рухами XVI-XVII століть, а архітектурний вигляд і значення роблять важливим об’єктом культурної спадщини. "Еспресо.Захід" розповість про давню вежу-каплицю, яка сьогодні перебуває в занедбаному стані, хоча є цінним атрибутом минулого. Як ця вежа з’явилася на Хмельниччині <img style="height:540px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/387000_388000/387629_Screenshot_58_new_960x380_0.webp" alt="">Фото: скрин з відео Олександра ПанасюкаТихомель — село з багатою історією, яке колись було важливим центром краю, літописним містом, що згадується ще в XII столітті. За однією з версій, це поселення спорудили ще за наказом князя Володимира Великого наприкінці Х століття.У середньовіччі воно входило до складу Галицько-Волинського князівства й було предметом суперечок між Волинню та Галичиною. Однак історично воно належало саме до Волині. Проте вежа-каплиця з’явилася тут значно пізніше — на початку XVII століття, в епоху, коли Річ Посполита переживала релігійні трансформації.У XVI-XVII століттях за толерантного короля Сигізмунда ІІІ Вази на території Речі Посполитої, насамперед на Волині, поширилося аріанство — радикальна течія в християнстві, що заперечувала догмат про єдину сутність Святої Трійці. Вони вірили в Бога Отця і Бога Сина, а існування Святого Духа заперечували, не вбачаючи в ньому необхідності. Аріани, або соцініани, як їх ще називали, виступали за раціональний підхід до віри й часто зазнавали переслідувань з боку як католицької, так і православної церков. Загалом арійський рух виник (вірніше відродився, бо його започаткував ще священник Арій у IV столітті) на тлі реформації та контрреформації в католицькій церкві. Тож у Тихомелі аріанська громада знайшла підтримку серед місцевої шляхти, зокрема родини Сенют. Вважається, що вежу-каплицю звів Авраам Сенюта, впливовий шляхтич і прихильник аріанства, як місце для зібрань громади й усипальницю для своєї родини. На малюнку Наполеона Орди споруда датована 1628 роком, хоча традиційно її створення відносять до першої чверті XVII століття.<img style="height:526px;width:737px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/387000_388000/387625_123123232323_new_960x380_0.webp" alt="">Ця вежа стала культовим центром одного з найпотужніших аріанських осередків у тодішній Україні. На першу половину XVII століття припав час найбільшого розквіту аріанства, на Волині зосереджувалися ледь не третина усіх аріанських громад Речі Посполитої. Та протривав такий розквіт недовго. Цей період був складним для Речі Посполитої: релігійні війни, боротьба між конфесіями та поступове посилення католицької контрреформації змушували аріанські громади шукати відокремлені місця для своїх молитовень. У 1658 році сейм Речі Посполитої ухвалив рішення про вигнання аріан з країни, що призвело до занепаду їхніх осередків. Та вежа-каплиця в Тихомелі збереглася як свідчення цього бурхливого та неоднорідного часу.Архітектура вежі-каплиці<img style="height:515px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/387000_388000/387627_Screenshot_56_new_960x380_0.webp" alt="">До наших днів збереглося доволі мало пам’яток давніх аріан. Серед найвидатніших – аріанська вежа-каплиця в італійському місті Равенна, яка послугувала прототипом для молитовних будинків аріан у XVІ-XVІІ століттях. Вони перейняли традицію давніх аріан влаштовувати свої каплиці у спорудах, схожих на вежі, зі сферичними куполами на верхівці. Вежа-каплиця у Тихомелі була зведена на високому березі річки Горинь поблизу залишків городища Тихомля XI-XIII століть, що додавало їй містики та зв’язку з природою. Існує припущення, що споруда могла бути частиною укріпленого комплексу або слугувати не лише релігійним, а й оборонним цілям. Її засновником називають Авраама Сенюту, хоча деякі джерела пов’язують каплицю з похованням іншого представника роду — Павла Сенюти. Так чи інакше, вона стала гробівцем (польською "Grob Aryański Sieniutow") і водночас місцем аріанських зібрань. Імені архітектора історія не зберегла. Вежа-каплиця вражає своєю простотою й водночас монументальністю. Розташована на пагорбі, вона домінує над навколишніми краєвидами, нагадуючи радше невелику фортецю, ніж типову каплицю. Її висота й міцні стіни надають споруді вигляду вежі, що й дало їй таку назву. Будівля зведена з цегли й каменю, має прямокутний план із товстими стінами, які, ймовірно, слугували для захисту. Архітектурний стиль поєднує риси пізнього ренесансу з елементами оборонної архітектури, що було характерно для релігійних споруд у неспокійні часи.Точних даних немає, однак дослідники припускають, що всередині каплиця була скромно оздоблена, адже аріани відкидали пишність у релігійних обрядах. Також кажуть, що споруда могла мати склепіння або дерев’яне перекриття, хоча до наших днів ці деталі не збереглися. Зовнішній вигляд вежі-каплиці демонструє її стриману велич і гармонію з природним ландшафтом.Чим унікальна ця каплиця та який її теперішній стан <img style="height:427px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/387000_388000/387626_Screenshot_57_new_960x380_0.webp" alt="">Аріанська вежа-каплиця є єдиною частково вцілілою пам’яткою такого типу в Україні, що робить її унікальною не лише для Хмельниччини, а й для всієї країни. Також її унікальність полягає в релігійному контексті й історичній цінності. Бо це одна з небагатьох споруд, пов’язаних з аріанством, яке зникло з території України після XVII століття. Вона є матеріальним свідченням існування цієї течії. Розташування поруч із городищем Тихомля пов’язує її з давньоруською історією.До того ж вежа слугувала одночасно каплицею, усипальницею і, можливо, оборонною спорудою, що є рідкісним прикладом багатофункціональності в архітектурі.Цікаво, що після занепаду аріанства і до середини ХІХ століття цією вежею практично не цікавилися. Досліджувати її почали тільки у ХХ столітті. На жаль, сьогодні вежа-каплиця перебуває в занедбаному стані. Стіни частково зруйновані, а внутрішнє оздоблення не збереглося. Природні фактори, відсутність регулярного догляду та недостатнє фінансування призвели до поступового руйнування пам’ятки. Попри статус пам’ятки архітектури та історії національного значення (охоронний номер 220020-Н, присвоєний у 2012 році), активних заходів для її збереження поки що не вживають. Хоча останніми роками її "обгорнули" в металеву конструкцію, щоб захистити та не дозволити розвалитися. У 2020 році тут розпочали протиаварійні роботи. Питання відновлення вежі-каплиці періодично порушують науковці та громадськість. У 2011 році розробляли науково-проєктну документацію для реставрації. Проте через брак коштів і низький рівень туристичного розвитку регіону цих планів так і не реалізували. Городище Тихомля та вежа-каплиця мають потенціал стати частиною туристичного маршруту, адже поєднують археологічну, історичну й архітектурну цінність. Однак для цього потрібні значні інвестиції та скоординовані зусилля місцевої влади, держави й громадськості.Нещодавно прокуратурі Хмельниччини вдалося повернути у власність держави землі літописного городища разом з капличкою (бо частина землі, як виявилося, була позначена як сільськогосподарська). Можливо, це допоможе скласти цілісний план розвитку цього цікавого місця.<img style="height:575px;width:960px;" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/387000_388000/387624_tyhoml7_new_960x380_0.webp" alt="">Тож аріанська вежа-каплиця у Тихомелі — це не просто архітектурна споруда, а символ релігійної та культурної історії України. Її унікальність і багатогранність роблять її цінним об’єктом для вивчення й збереження. Хоча сучасний стан пам’ятки викликає занепокоєння, вона все ще стоїть на пагорбі над Горинню, нагадуючи про минуле й чекаючи на шанс отримати нове життя завдяки реставрації. Читайте також: Таємнича фортеця на перехресті епох: про велич і занепад Летичівського замку