Про це повідомили в ССО.”Я українець. Я маю право любити свою Україну, бо я українець”, — каже 91-річний Йосип Гевчук із Кривого Рогу. У молодості він став розвідником ОУН та УПА, пройшов тюрми й заслання, але зберіг непохитність у переконаннях і присвятив життя боротьбі за незалежність України. Відзначення ветеранаЗа успішне виконання важливих завдань щодо організації, ведення та підтримання руху опору Йосипа Гевчука нагороджено почесним нагрудним знаком Командувача ССО ЗСУ “Вовча зграя”.”Моя дружина – такий же борець, як і я. Вона дружина воїна УПА. Завжди поряд зі мною. Тож не тільки я, а й вона задіяна у боротьбі за Незалежну Україну”, — каже ветеран.Йосип Гевчук закликає сучасних українців приєднуватися до Руху опору проти російських окупантів. Кожен охочий може долучитися, заповнивши анкету на сайті opir.org.uaЖиттєпис і шлях у підпілліЙосип Миколайович народився 7 листопада 1933 року на Тернопільщині в патріотичній родині. З 14 років став на шлях визвольної боротьби, виконуючи розвідувальні та організаційні завдання.Він діяв на легальному становищі: розповсюджував листівки, збирав інформацію про пересування радянських військових, щодесять днів звітував підпіллю.”Наше завдання було проінформувати українців зі сходу про мету, цілі й вимоги нашої боротьби. Листівки розповсюджував так, щоб мінімізувати ризик провалу. Більшість місцевих мешканців підтримували нас, але вчителі чи інші спеціалісти, приїжджі зі сходу, часто були налаштовані проти нас більшовицькою пропагандою”, — згадує ветеран.У 1952 році він потрапив до рук КДБ і отримав суворий вирок — 25 років таборів.У засланніТри з половиною роки він відбув у Караганді (Казахстан). “Умови були важкі, харчування слабке. Караганда була переповнена висланими українцями — фактично, за те, що вони українці. Хоча я не застав найбільших труднощів 1947–1948 років, але той прес залишив відбиток на здоров’ї й житті загалом”, — розповідає Йосип Гевчук.У 1956 році він повернувся в Україну, але жити на Тернопільщині не мав права, тому оселився у Кривому Розі.РодинаТам він одружився з дівчиною з Рівненщини, донькою воїна УПА-станичного. Познайомився з нею у 1959 році, коли вона закінчувала школу. Ми зустрілися, поговорили, покохали одне одного. Вона переїхала до мене в Кривий Ріг, і ми разом приживалися, хоча це був важкий час. Коли я спілкувався українською, мені кричали услід: “бандерівець приїхав, он не умеет по-русски и плакать”, — згадує ветеран.Діяльність у незалежній УкраїніЗ 1989 року Йосип Гевчук активно включився в громадську роботу: їздив по селах, пояснював людям, що українці мають право на власну державу.”Ми говорили про УПА, про боротьбу за Незалежність, пояснювали, що Україна повинна бути суверенною. І сьогодні можу сказати: майже 92% людей проголосували за Незалежність України — це теж результат нашої роботи”, — переконаний ветеран.В останні три десятиліття він бере активну участь у суспільно-політичному житті Кривого Рогу, багато років був заступником провідника міської організації Братства вояків УПА. Каже, що колись у місті було 180 ветеранів УПА, але нині залишився лише він.Читайте також: Андрій Парубій був містком від покоління бійців УПА і тому створив першу антирадянську організацію “Спадщина”, – батько