У 1919 році льотчик Петро Франко, син Івана Франка, потрапив у польський полон. Звідти він утік, обмінявши в охоронця родинний золотий перстень на польську уніформу. Тепер Франко став одним із прототипів героя серіалу «Крилаті леви», який у жовтні знімали в центрі Львова.
З 5 до 15 жовтня у центрі міста відбулись зйомки історичного міні-серіалу «Крилаті леви» про Львів 1914–1921 років, визвольні змагання і становлення авіації Української галицької армії. Як каже керівниця управління культури Львівської міськради Марта Бешлей, це перші зйомки такого масштабу від початку повномасштабного вторгнення. В основі серіалу «сторінки нашої історії, які довгий час розповідали нам крізь призму чужих, радянських наративів».
«Молодь проходить майже те саме»
Шоуранерка і співавторка сценарію Тала Пристаєцька каже, що команда почала досліджувати цю історію півтора року тому. Спершу хотілося просто зрозуміти, що проживали люди за схожих історичних обставин в інший час. Відповідь виявилася несподівано близькою.
«Стало зрозуміло, що дуже схожі процеси ми проживаємо. Молодь проходить майже те саме, що проходили люди з 14-го по 21-й рік. Ці часи є логічним продовженням одне одного. Ми сьогодні захищаємо незалежність, яка була отримана завдяки тому, що сто років тому люди намагалися боротися за неї».
Син Франка, який утік із полону
Один із прототипів героя – Петро Франко, молодший син Івана Франка. Ще до війни він із 12 років сам ходив у мандри Карпатами. Мати писала: «Пильнуйте за Петром, бо він же лазить по печерах». Він грав у футбольній команді «Україна» і в 1911 році разом з Іваном Чмолою створив перші пластові гуртки у Львові.
У Першу світову Франко служив в Легіоні Українських січових стрільців. Там він захопився літаками, вчився в авіашколі біля Сараєва і воював на Італійському фронті. Згодом він очолив летунський відділ УГА, а до 1919 року в ньому було вже 35 старшин і 300 вояків. На початку 1919-го його літак збили. З табору Домб’є він утік, виміняв перстень на польську уніформу і через Прагу, Відень, Будапешт і Станіслав повернувся до своїх.
«Це не історія провінції»
Пристаєцька каже, що одна з її найбільших мрій у цьому проєкті – показати, що Україна не лише сільськогосподарська країна. Тоді у Львові творив Олекса Новаківський, а трохи пізніше з’явилася математична школа Банаха.
«Це не історія провінції. Нам не треба проситися до Європи, бо ми є частиною Європи. Не всі готові з цим погодитися, але це факт. Зараз дуже модне слово “наративи”. Так от, один зі справжніх наративів, які відображають нашу історію, – що ми не відірвані від європейського суспільства».
Але серіал, наголошує шоуранерка, не про історіографію:
«Ми проживаємо все це з людьми, які проходять ці випробування. В нас є родина, юне покоління і старше покоління. І кожне з них проживає цю історію по-своєму».
Акторка, яку знайшли з першої спроби
У центрі сюжету родина Левицьких. Софія повертається з Відня до Львова саме тоді, коли відновлюється українська державність. Її грає Марія Стопник. За словами акторки, це історія про те, «як політичні різні речі можуть розкидати одну сім’ю по різні боки барикад».
Стопник була першою і єдиною акторкою, яку пробували на цю роль.
«Вона зайшла в кадр – і все, – згадує Пристаєцька. – Через два тижні я кажу режисерові Тарасу: “Слухай, може, ще когось пошукаємо, про всяк випадок”. Ми зробили дві спроби. Ну що ми рипаємося? Це той випадок, коли персонажка й акторка настільки підходять одна одній, що Софія розвивається завдяки Марічці».
Сама Стопник каже, що за останній час це чи не єдиний сценарій, до якого в неї не було великих зауважень. «Мало такого знімають – саме такої якості, такої тематики, тому гріх було не доєднатися». Акторка родом із Тернополя, а на запитання, де живе, відповідає: «у Франківську і в Києві. Живу всюди». У Львові вона вже знімалася у фільмі «Я, Побєда і Берлін» про Кузьму Скрябіна.
«Мене шукали вже багато місяців»
Федора Левицького грає Андрій Шарко. Про проєкт він дізнався від Стопник.
«Мені подзвонила Маша і сказала, що мене шукають уже багато місяців. Я зайшов, побачив повідомлення, що мене дійсно шукають, і, що доволі дивно для мене, одразу відгукнувся, зібрав речі, вивчив текст і пішов на проби».
Шарко каже, що спершу «закохався в людей»: режисера і кастинг-директорку Аллу Самуйленко.
«Ти одразу бачиш, твоє це чи не твоє. Не в багатьох випадках я стаю котиком, який робить те, що йому кажуть. І саме з цим режисером, з цією командою я роблю те, що мені кажуть».
Місто в кадрі
Режисер серіалу – Тарас Дронь, автор фільмів «Із зав’язаними очима» та «Дім за склом». Зйомки йшли на площі Ангелів біля Гарнізонного храму, на площі Ринок, вулицях Листопадового Чину, Коперника, Ковжуна. Трамваї на Ринку на час кадру зупиняли на 7–10 хвилин. Декорації ставили так, щоб не торкатися історичних фасадів. Частину серіалу знімуть також у Відні та Києві.
До масових сцен запрошували всіх охочих львів’ян.
«Це український продукт — про нас, українців», – каже директорка виробництва Юлія Васильєва.
Вона сподівається, що в серіалу буде велика міжнародна історія. Дату прем’єри ще не оголосили.
Підготувала Каріна Савка
