Америка, яка вчила, і добре, світ демократії, була зацікавлена в проґресі і підтримувала рівні можливості, двічі не наважилася обрати жінку президенткою.Спочатку Гілларі Клінтон. Потім Камала Гарріс.
І, що найцікавіше, обидва рази їхнім суперником був Дональд Трамп.
Той, хто має очевидні проблеми зі зв’язним викладом думок, плутається у власних словах, почав вже віддавати честь своєму літаку, і забув, як свого часу завзято глузував з віку Байдена, а тепер от сам регулярно дає приводи для дошкульних жартів.
Я досі не можу збагнути, чим саме ця людина так захопила мільйони американців? От що вони в ньому побачили? Які чесноти? Які інтелектуальні здібності? Яку моральну перевагу?
Але двічі обрали його. І двічі відмовили жінкам.
Звичайно, ми не знаємо, якими були би президентками Гілларі Клінтон і Камала Гарріс. Але ми знаємо, яким є президент Дональд Трамп.
І чомусь мені здається, що і Гіларі, і Гарріс точно робили би значно менше фіґні.
Америка виявилася не готовою до жінки-президентки.
І, до речі, Україна теж не готова. Нехай буде хоч який, миршавий, дивний, по складам читає, але він виграє. Бо мужчина, трясця.
Віґдіс Фіннбоґадоттір, першій у Європі жінці, демократично обраної президенткою держави, приписують такі слова: «Не існу жодної скляної стелі для жінок. Є лише щільні ряди чоловіків, які нас нікуди не хочуть пускати».
І для багатьох чоловіків розумна, сильна, компетентна жінка при владі – це прямо особиста чоловіча поразка.
Вони можуть пробачити чоловікові дурість, некомпетентність, хамство, брехню, нарцисизм. Можуть захоплюватися його аґресією і називати її силою.
А у Камали все добре. Як і у Гіларі. Вітання нам передають. А ми що? Ми репостимо їхні слова, де вони ще раніше попереджали американців: Трамп – це путін.
Зоя КАЗАНЖІ