Коли я дивлюся на суперечки в соціальних мережах між людьми, які називають себе правими чи лівими, змагаються за право вважатися справжніми патріотами, у мене виникає дивне відчуття.
Згадаймо людей, які руйнували Берлінський мур — не лише фізичний, а й той, що розділяв Схід і Захід, Європу і світ. Людей, які боролися проти комуністичної системи й повертали своїм народам свободу.
Вони мали різні політичні погляди.
В’ячеслав Чорновіл і Лех Валенса були ближчими до правої, національно-демократичної та консервативної традиції. Адам Міхнік і Вацлав Гавел — до ліберальної та лівоінтелектуальної.
Вони могли сперечатися про економіку, соціальну політику, роль держави, релігію чи традиції. І сперечалися. Але всі вони боролися за одне й те саме: за свободу людини, її гідність і права, за демократію, за право своїх народів самостійно визначати власне майбутнє.
Важко уявити, щоб Валенса і Міхнік або Чорновіл і Гавел вважали один одного головними ворогами лише тому, що один був правішим, а інший — лівішим. Бо попри всі розбіжності вони мали спільний ціннісний фундамент.
Вони розуміли, що свобода важливіша за ідеологічні суперечки, а демократія — це не перемога правих над лівими чи лівих над правими. Це система, у якій люди з різними поглядами можуть жити разом, сперечатися, змагатися на виборах і поважати права одне одного.
Тому, коли сьогодні українці витрачають сили на взаємну ненависть, з’ясовуючи, хто з них справжніший патріот, правіший чи лівіший, варто згадати, з ким ми насправді воюємо.
З російським аґресором, який прагне знищити нашу свободу, державність і саме право бути собою.
Радикалізм, незалежно від того, прикривається він ультраправими чи ультралівими гаслами, стає небезпечним тоді, коли заперечує людську гідність, свободу і демократію.
Патріотизм не вимірюється тим, наскільки голосно ти ненавидиш свого політичного опонента. Він вимірюється тим, що ти робиш для своєї країни і наскільки готовий захищати свободу — не лише власну, а й тих, хто думає інакше.
Бо сьогодні наше головне протистояння — не між правими і лівими. Воно між свободою і несвободою.
І дуже важливо не переплутати, з ким ми маємо боротися, а з ким — навчитися жити у спільній вільній країні.
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Від редакції
Є бажання та змога – підтримайте, будь ласка, наше видання.
Наша мережева газета надалі розповідає про те, що відбувається в реґіоні та світі, інформує про події, пов’язані з повномасштабним вторгненням російського займанця, знайомить з людськими долями, публікує вірші воєнної доби…
Якщо бажаєте й надалі отримувати інформацію з “Майдану” , видання можна підтримати за цим покликом.
Або ж замовити рекламу, оголошення тощо.
Будемо щиро вдячні.